Коли емоції вирують, а слів описати їх – вистачає. Волинські поети та поетеси упродовж місяця тримають тил словами, поетичними рядками, віршами і навіть поемами. Аби про те, що відбувається в Україні пам’ятали. Та послухати поезію приходять чимало й нині.

На літературних читаннях була Ольга Матвєєва.

Війна не залишила осторонь нікого: жодного українця, жодну родину і жодну сферу діяльності. Волинські письменники усе пережите і побачене виливають у поетичні рядки, яких, ніколи написати не мріяли.

«Проєкт, який вийшов спонтанно». Так відомий волинський поет Микола Мартинюк описує зібрання поезій, що за місяць війни написали творчі волиняни. А разом із талановитими акторами об’єдналися й організували літературні читання. Декламують і в кожному слові – передають те, що відчувають.

Ці літературні читання вдалося організувати за кілька днів. Нелегку поезію опанувати вдалося швидко, бо ж це те, що на душі.

«Дуже-дуже потужні твори. Ми всі дуже добре відчуваємо те, що відчували ті, хто писав. Тому що ми всі живемо в цій реальності», – каже співорганізаторка літературних читань Світлана Органіста.

Віршів – чимало, тож зачитати усі на читаннях фізично не можливо. Тому обіцяють: це не останні.

«Цих читань сьогодні не має змоги побачити широкий загал, ще й повітряні тривоги постійно заважають. Тому я гадаю, що ми ще будемо міняти площадочки», – вважає Світлана Органіста.

Та опісля війни ця поезія заграє новими барвами. Це будуть не літературні читання, а вистава. Автори якої – волиняни.