«У підвалі думала, навіщо мені в мирному житті було 8 пар кросівок», – харків’янка про життя під обстрілами. ВІДЕО
Безперервні обстріли, вибухи та життя у підвалі більше як місяць. Про своє воєнне життя у Харкові одна із тамтешніх родин згадує із жахом. Тепер вони на Волині, та досі кожен звук змушує їх серця з острахом битися швидше.
Про історію харківської родини, яка втратила дім і нині на Волині починає життя спочатку, – у сюжеті.
«Ні одного дня без стрілянини, ударів «Градами», «Смерчами», мінами – це було щодня. Ні одного дня спокійного не було», – розповідає мешканка Харкова Наталія.
Ця родина приїхала на Волинь із Харкова. Його теж посеред інших українських міст вважають пеклом війни. Сім’я мешкала в районі Північної Салтівки, і від їх будинку до кордону з Росією – усього 30 кілометрів. Тож те, що робилося навколо, кажуть, не передати словами. До останнього люди були у квартирі, доки на початку березня просто під вікнами не розірвалася касетна бомба.
«Ми почули тільки вибух, встигли впасти в тамбурі, і 10 хвилин врятували нам життя. Я живу на 2-му поверсі, і там були вибиті всі вікна, посічені осколками стіни. Одяг, меблі – все було зруйновано. Ми тільки відчинили двері, подивилися і в шоці пішли у підвал», – пригадує харків’янка Наталія.
Відтоді родина разом з іншими харків’янами жила в укритті. Березень у Харкові, розповідають, видався дуже холодним. Тож у підвалі застали морози. Згодом знайшли тепліший прихисток. Та місто з кожним днем руйнували дедалі більше. Комунікації розбили. Не було ні світла, ні води.
«Залишки дерева – хтось раму викинув, хтось ще щось – збирали ось це, зранку палили мангал, готували їсти на всіх, харчувались ми разом, а коли могли – привозили нам гарячу їжу», – каже жінка.
Спокійніше було від того, що час від часу до людей навідувалися українські військові. Саме вони були гарантом безпеки і надії на краще, кажуть харків’яни. Сім’я понад місяць чекала можливості виїхати з Харкова, адже їх район був одним із найнебезпечніших, і тікати було вкрай ризиковано.
«Найстрашніше – це коли ти лягаєш спати і не можеш роздягтися… Сидячи в підвалі, я думала, навіщо мені в мирному житті було 8 пар кросівок. І що коштує життя і що коштують ці речі», – розмірковує Наталія.
Підвальні будні під обстрілами завдали величезну психологічну травму усім, ділиться жінка. У якийсь момент не витримав і гірко заплакав її батько – колишній військовий. Трималися усі за надію якомога швидше поїхати. І таки дочекалися.
«Уже громадський транспорт не їздив у цей район, бо це дуже небезпечно. Нас вивезли на вокзал, і тепер волею долі ми опинилися на Західній Україні… Скоро буду краще спілкуватися українською мовою», – сміється мешканка Харкова.
Небайдужі волиняни допомогли із житлом. Тож тепер сім’я звикає до нового життя. Якраз прийшли по допомогу до волонтерів. Бо речей із собою майже не взяли.
«Все-таки треба робити добро. І мені здається, що кожен по кусочку – і виходить добро. І так ми разом сила, так ми переможемо, в нас іншого варіанту немає», – каже волонтерка Світлана Демко.
Тепер родина дуже сподівається на швидке закінчення війни. Поки ж, запевняють, братимуться до будь-якої роботи на Волині.
«Україна вистоїть, і наше улюблене місто Харків відродиться, й у нас величезне бажання виїхати туди і трудитися там… Ми вдячні гостинній Волині, зокрема місту Луцьку», – висловився мешканець Харкова.
Останні публікації
- Дядя Гріша збирає гроші… відрами
- Я НЕ ЧУДОВИСЬКО! Вийшов у центр Луцька з плакатом
- У Луцькій стоматполіклініці знову неспокійно: депутати щось шукають
- Новини, вечір 30 квітня: пес напав на дитину, проводжали Героїв, перевіряють стоматполіклініку
- Остання земна дорога луцьких захисників Юрія Сілюка і Євгенія Поліщука
- Воїн став «паломником». Ходить пішки тисячі кілометрів
- «Подаруй світло Харкову!»: РАЕС долучилася до благодійної акції
- Особливості та види українських вишиванок
- Комбінація горілки з фруктами та ягодами
- Новини, вечір 29 квітня: заповіт з окопу, скандальна Христецька, пожежа у Ківерцях
- Свято спорту: артисти проти волинян. У Луцьку грали зірковий футбол
- В окопі прощавсь із життям і писав заповіт. Потім його цитував Зеленський
- Суд над Христецькою: нове місце – старі «відмазки»
- Прийшли старшокласники і представники вишів: важлива зустріч на Рівненській АЕС
- Волинь в кіно. Боклан в ролі Папи. Що не так з Луцьким замком. Розмова з Сергієм Шараєвським
- Коли потрібно видаляти зуби мудрості
- Новини, вечір 26 квітня: Луцьк дякував Герою, дає раду тисячам овець, якою буде великодня ніч
- «Капа» – НАЙКРАЩИЙ! Похорон воїна Олександра Ющенка у Луцьку
- Лучанин розвів тисячі овець, сотні кіз і корів і ще й коней
- Взяла пенсію – купила дрон. Таке можливо?
- Що таке IELTS і чи потрібно вам його здавати
- Що таке дефіцит заліза?
- Новини, вечір 25 квітня: як шукали ухилянтів, пенсію – на дрони, евакуація на Волинь з війни
- Хата-гуртожиток: як у Підгайцях живеться переселенцям
- Чому ми досі опускаємо очі, коли бачимо людину з війни
- Як одинадцятикласник стажувався на Рівненській АЕС
- Поради щодо запобігання виникненню накипу в пральній машині
- У Ковелі за бійку судять відомого кікбоксера Яна Варакіна
- Новини, вечір 24 квітня: грандіозний ремонт у Луцьку, аварія з маршруткою, зупинив ворожу БМП
- Як волинський «Лезо» нищить ворога
- Ремонт за 49 мільйонів: навіщо виймають асфальт на Карпенка-Карого у Луцьку
- Як вибрати паяльник і паяльну станцію
- «Неконцептуальні» поминки: чому виник скандал між вдовою воїна і рестораном
- Як правильний шампунь може покращити ваше волосся
- На Рівненській АЕС побували експерти МАГАТЕ
- У компанії citybud розповіли про властивості металопрофілю
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: