Звідки ми, ким були наші родичі, як вони жили. Нині кожен свідомий громадянин вважає за потрібне знати історію свого роду. Добре, коли предки передавали записи з відомостями з покоління в покоління. Проте так було не в кожній сім’ї. Тому замість них облік вели при тодішніх державних установах або при церквах.

Тетяна Яцечко-Блаженко – історикиня за фахом, досліджувала свою генеалогію, а ще збирала інформацію про відомих людей, які колись проживали на теренах Волині. Каже: щоб розпочати пошук – потрібно зібрати всі документи, що у вас є, та почерпнути з них якомога більше відомостей.

Зібравши всю інформацію, можна йти в архів. В рік тут близько тисячі відвідувачів. Лише 10 % з них досліджують свій родовід. Відомості шукають в спеціальних метричних книгах. Це паперові реєстри, куди вносили інформацію про людей. Такі як місце проживання, дата народження, ім’я, прізвище.

Найдавніший експонат у фонді – метрична книга Клеванського римсько-католицького костелу.  Їй 419 років.

Збережені метричні книги написані різними мовами. Тож читати їх можуть не всі. Буває важко і розібрати почерк. Точніше, звикнути до нього. Тож користувачам приходиться добре попрацювати. Ще важче, коли люди приходять із недостатньою для пошуку інформацією.

На це, кажуть, є кілька причин.

Це робить пошук ще складнішим. Але для тих, хто шукає, – можливе усе. Ніна Хринюк також почала цікавитись історією свого роду. Зокрема, лінією батька. Якихось спогадів і розповідей, інформації, – дуже мало.

Для того, аби віднайти відомості про своїх предків, дізнатись про їхній рід, те як вони жили і де, – люди витрачають чимало зусиль і часу, якого постійно усім не вистачає. Кожна метрична книга – це короткий опис життя великої кількості людей. Згадки про яких і, можливо,  лишились тільки в цих формулярах.