Помер волинський письменник Іван Іванович Чернецький.
Про це повідомила волинська поетеса Ніна Горик на своїй сторінці у фейсбуці.
“Не стало одного з провідних волинських письменників, людини світлої душі, іскрометного у слові і непоступливого в українстві Івана Івана Чернецького. Поки що не можу зібратися з думками… Близька і рідна душа – немало з нас так само скаже… Неповторний, незрадний, глибоко людяний… Ще скажемо, ще вимовимо те, що зараз несила. Тільки безмірний сум і відчуття тяжкої втрати…”, – написала Ніна Горик.
Довідково:
Народився Іван Іванович Чернецький 23 грудня 1935 року в селі Злоєць на Холмщині. У 1942–1943 роках родина Чернецьких зазнала гонінь від німецької окупаційної влади, а в лютому 1943 загинув батько майбутнього письменника.
У 9-річному віці Іван Чернецький помандрував аж на Херсонщину, куди було переселено сім’ю. Там, у селі Біляївка, пішов до першого класу. 1946 року на Східній Україні розпочався голод і родина переїхала на Волинь. Спочатку мешкали у с. Воротнів, згодом у с. Рованці, що поблизу Луцька.
Середню освіту Іван Чернецький здобував у Луцькій школі №1, а вищу – на історико-філологічному факультеті Луцького педагогічного інституту імені Лесі Українки, де відвідував літературну студію. Ще будучи студентом, Іван Чернецький стає помітною постаттю в літературі. Схвально про його слово відгукуються Василь Стус, Євген Сверстюк, Ігор Калинець й Іван Гнатюк, які згодом стали Шевченківськими лауреатами. По закінченні інституту поїхав за направленням у Старокозацький район на Одещині – працював вчителем історії та географії у селах Чистоводному та Підгірному. Згодом повернувся на Волинь і вчителював у селі Печихвости Горохівського району, викладав історію.
1964 року залишив педагогічну практику й перейшов на роботу у Волинський краєзнавчий музей.
1965 року просто диво вирятувало поета від ролі в’язня та диссидента: вдома у Івана Чернецького кадебісти влаштували обшук та вилучили з десяток поезій. А через декілька днів збори парторганізації управління культури за вірші “Заздрість”, “До питання про культ”, “Смерть персонального пенсіонера” одноголосно виключили його з лав Комуністичної партії.
Згодом Іван Чернецький працював у Луцькій міській раді, обирався депутатом міської ради першого демократичного скликання, брав участь у створенні обласної організації Товариства книголюбів, яку очолював протягом 20-ти років.
Перші вірші Івана Чернецького були надруковані у 1957 році на сторінках газет, у літературному альманасі “Волинь” та колективній збірці “Яблуневий цвіт”. Дебютував поет збіркою “Заручини” (1969), що побачила світ у видавництві “Каменяр”. Загалом у його творчому доробку до двох десятків книжок поезії та прози, з них шість – для дітей.
Член Національної спілки письменників України з 1981 року. Нагороджений Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України (2011), лауреат обласної літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського (2000), літературної премії “Родина Косачів” благодійного фонду “Рідна Волинь” за твори для дітей (2012), переможець VІІ Всеукраїнського фестивалю гумору, що проводиться у селі Нобель на Рівненщині (2013). Окремі твори перекладені російською, білоруською, польською мовами.
