Україна ризикує залишитися без повітряного щита: із Повітряних сил ЗСУ масово звільняються льотчики. Із тисячі пілотів, які служать у Збройних силах, упродовж останніх двох років лави військової авіації покинули майже півтори сотні.  

«У цьому році найкритичнішим було звільнення 5 пілотів-винищувачів. На підготовку кожного з них витрачено близько 100 мільйонів гривень. На п’ятому курсі вони почали виконувати польоти на МіГ-29. Ця втрата була болючою, бо вони одні із найпідготовленіших в ЗСУ», – розповів  представник командування ПС ЗСУ Олег Гаврилко.

Вадим Ворошилов – один із 5 льотчиків-винищувачів, які звільнилися. Усе життя він просто марить небом. 5 років контракту, понад тисяча вильотів, 14 з яких – бойові, і свідоме рішення не продовжувати контракт.

«Звільнився я 29.06 цього року. Рішення на звільнення було надзвичайно складне, але прийняти його довелось», – каже колишній льотчик Вадим Ворошилов.

І зовсім не через низькі зарплати, якими пояснюють масові звільнення в командуванні ЗСУ. Паперова бюрократія – це 80 відсотків роботи українських льотчиків і основна причина їхніх звільнень.

«На тиждень ми в середньому літаємо дві льотні зміни. Перед кожною зміною один день йде на підготовку до польотів, і цілий день розписуються журнали та інша документація, котра, звичайно, в юридичному плані пов’язана з виконанням польотів, а по факту взагалі ніяк не готує льотчика до польоту», – розповів Вадим Ворошилов.

Після звільнень ще більше журналів та обліків лягають на плечі тих, хто залишається. Але пілоти хочуть не писати, а літати. Щоправда, змушені це робити лише зрідка та на зношених літаках. А ще – нести відповідальність у разі нещасних випадків. Попри будь-яку несправність техніки, за результатами розслідувань, винен завжди пілот.

«Льотчик розписав зошит підготовки польотів, поставив підпис. І коли йде справа до відповідальності, то посилаються на те, що він поставив підпис, що він готовий до польотів, тому питання всі – до нього», – пояснює колишній льотчик.

«Це космічні суми, і коли на льотчика нараховують 40 мільйонів гривень, всі розуміють, що він це заплатити не може, але йому нараховують… Ми щоразу з льотчиками розуміємо, що на цьому місці може бути кожен, і завжди допомагаємо фінансово сім’ям», – додає Вадим Ворошилов.

Окрім того, ще й постійні відрядження, і врешті, мізерні зарплати. Обіцянками їх підвищити, наразі намагаються втримати льотчиків. А ще хитрують: тепер по завершенню навчання пропонують контракт не на 5, а на 10 років. Тим, у кого вже завершився, пропонують вищі посади. Щоправда, на ці пропозиції льотчики не пристають.

Аби паперової бюрократії стало менше, треба докорінно міняти нормативно-правову базу. Зі скаргами не раз зверталися до командувачів, ті обіцяють: зміни будуть.

«Будемо ініціювати щодо приближення порядку підготовки до польотів до стандартів європейських країн. У них діють електронні системи, спрощення порядку підготовки та контролю польотів», – каже представник командування ПС ЗСУ Олег Гаврилко.

«А скільки часу взагалі знадобиться, щоб почати міняти цю систему?»

«Система вже почне змінюватися. Але зараз не готовий відповісти. Не так просто змінити підходи і системи підготовки», – додає він.

Вадим покинув військову авіацію, але не небо. Нині перенавчається на цивільного льотчика. Втім, не перестає сподіватися, що колись ситуація зрушить з мертвої точки і він зможе повернутися у справу свого життя.