Для серця, печінки, шлунку, щитовидки, очей, для жіночої краси і навіть для чоловічої сили. І це не про пігулки, а про трави. У Луцьку на ринку щоденно працюють травниці, яких нині модно називати фітотерапевтами.

Про те, де беруть зілля, які недуги лікують і – найголовніше – чи довіряють лучани такій народній медицині? Розказує Анастасія Качина.

Пані Любов трави купує не для себе. До народних методів лікування, розказує, поки не вдавалася. Зілля замовили знайомі з Америки.

«Вони живуть в Америці. І ось вони хочуть, кажуть, порадили, що чистотіл лікує простату… В Америці вони знають ці трави, а там їх немає. Це у нас в Україні росте», – розповідає Любов.

У продавчині Валентини трав – з головою. Найпопулярніші, розказує, трави для печінки, шлунку та підшлункової: парило, чорнобривці, льон, волошка. Часто купують і так зване зілля краси.

«У нас дівчина одна весь час бере манжетку, і в неї таке обличчя гарне-гарне», – каже травниця. Є в пані Валентини і продукція виключно для чоловіків.

Але із травою, як і з ліками, запевняє жінка, можна переборщити. І вийде, як то кажуть, «одне лічить, а друге калічить».

Знання про лікувальні властивості трав пані Валентині передала в минулому акушер-гінеколог Зоя Семенівна. Вона, розказує жінка, на пенсії з головою занурилась у фітотерапію.

«Вона вже старенька, вже їй 90 років було. Вона раніше тут торгувала. Її всі знають, Зою Семенівну, завжди питають, як вона. Дуже багатьох людей вилікувала», – розказує травниця Валентина.

Усі ці трави, каже продавчиня, пройшли перевірку Зоєю Семенівною. Себто про те, що з чим змішувати, кому і що можна пити, пані Валентину навчила пенсіонерка.

«В основному всі трави ростуть у нас на Волині. Але от є трава козлятник, яка саме при цукрі допомагає, то вона із Закарпаття привозить. Ну і в нас її вирощують, але вона важко в нас приживається», – пояснює травниця.

Діалог весь час перебивають покупці – їх у пані Валентини вдосталь. І практично усі – постійні.

За крок ще один прилавок із різноманіттям трав. Пані Надія каже: кожні квіточку, стебельце, листочок шукає, збирає сама.

«Маємо транспорт – старенькі «Жигулі», і ми на ньому їздимо собі. Тільки проблема, що немає зараз чим заправитися, де купити бензину. Ну, я думаю, ця проблема вирішиться», – зауважує травниця Надія.

Справжнім скарбом для травниць є Горохівщина.

«Село Брани і Борисковичі. Ми їздимо туди. Якщо ви знаєте, там найвища точка. Там немає ні транспорту, ні автобусів. Ми приїжджаємо, там ночуємо – і пішли», – веде розповідь жінка.

Сушить усе, подрібнює та фасує пані Надія вдома. Університету, коледжу чи школи травниць, сміється, не закінчувала. Усі знання – із книжок та від лікарів.

«Зі мною хазяйка – вона медик. Просто вона сьогодні вихідна. Вона працювала все життя в тубдиспансері у хірургії і знає те лікування», – каже Надія.

Перед тим, як починати лікування травами, наполягає, таки треба порадитися з лікарем. ані Надія стверджує: відмовлятися від пігулок і лікуватися виключно травою – нерозумно. Усе працює в комплексі.

Пенсіонерка впевнена: онкологію травою не вилікуєш! Мусить бути і хіміотерапія, і медикаментозне лікування. Надіятися, що котрась із рослин зцілить від страшної недуги – самообман. Трави можуть лишень підтримувати ті органи, які страждають через пігулки.