Батьки майбутніх першокласників неабияк збентежені: настав час подавати документи до шкіл, але на що сподіватися і як вчитимуть першачків – невідомо. Через повномасштабну війну в Україні діти нині завершують навчальний рік дистанційно. Та й воєнний стан продовжили до серпня. Тож є ймовірність, що і за новий навчальний рік доведеться братися онлайн.
Думка батьків
Юрій Ричук цьогоріч якраз має віддавати до школи молодшу донечку. Та ситуація в країні лишається напруженою, тож чи зможуть першачки сісти за парти – невідомо.
«Наскільки першачок, дитина, яка тільки пізнає світ, повинна адекватно сприймати педагога – людину, якій вона довіряє, якій вона вірить, – через екран монітора? Хай і найбільшого, найсучаснішого монітора», – розмірковує Юрій Ричук.
Перспектива дистанційки з першого класу не дуже тішить батьків. Та й навчання вдома вимагає постійної присутності мами чи тата.
«Ми з дружиною радилися і схиляємося до того, аби не віддавати дитину, якщо справді буде дистанційка, ми швидше всього почекаємо рік, нам ще буде неповних 7», – розповідає батько.
Думка психолога
Про те, що дистанційка для наймолодших школярів – особлива відповідальність для батьків, кажуть і психологи. Тут, мовляв, треба бути і людиною, яка забезпечує побут дитини, годує, доглядає, і методистом для того, аби щось пояснити. Більше того, важлива психологічна готовність до школи.
«Важлива мотиваційна готовність учня до школи. Тобто дитина має усвідомлювати, що є така школа. А як вона може усвідомити? Тільки коли це апробувала якось. Спробувала. Взяла того самого вчителя за руку. Прийшла, сіла за парту. І в цьому є проблемний момент», – каже психологиня Дарина Самолюк.
Тому, на думку психологів, навчання може стати викликом і для педагогів. Адже онлайн зацікавити дитя та втримати його увагу значно складніше. І методи впливу, які усі звикли застосовувати при очних зустрічах, тут вже навряд чи спрацюють.
«Якісне навчання, пізнання світу може відбуватися на основі емоцій, інтересу. Все. Це одне-єдине правило: інтерес. Наступне питання – як цей інтерес забезпечити? Втримати увагу у принципі дитини 6 років складно, а дистанційно втримати її ще складніше», – пояснює психологиня.
Думка освітян
В управлінні освіти кажуть: про форму навчання майбутніх першачків говорити ще рано.
«Побачити свого учителя очно і взяти його за руку – це дуже важливо і це те, що запам’ятовується на все життя… Допоки ми будемо у такому стані війни в державі, у нас є небезпека ударів ядерних і різних. Тому ми маємо в першу чергу думати за безпеку життя. Може скластися так, що будемо розпочинати дистанційне навчання. Дуже сподіваємося, що так не буде і на 1 вересня ми зайдемо в класи», – вважає начальниця обласного управління освіти Людмила Плахотна.
Якщо воєнний стан на території України продовжиться, то навіть за спокійної ситуації на Волині умови навчання мають бути відповідними.
«Ми маємо розуміти, що не в кожній школі є обладнане бомбосховище і що 30 дітей, які ще не організовані, протягом 1-2 хв. перевести в бомбосховище дуже важко буде. Тому, звичайно, якщо воєнний стан буде і матимемо загрози, то, певно, будемо вчитися, як і сьогодні вчимось», – додає головна освітянка Волині.
У міському управлінні освіти на ситуацію дивляться дещо оптимістичніше.
«Маємо надію, що все буде добре. У будь-якому випадку мусимо хоча б перші класи пускати очно. Куди ж першому класу вчитися дистанційно? Поки що в нас до 1 червня приймаються заяви, будемо бачити, яка кількість буде подана, і так далі. Тоді вже, в серпні, будемо якесь рішення приймати, якщо не завершиться воєнний стан», – прокоментував начальник управління освіти Луцької міської ради Віталій Бондар.
Поки ж, кажуть, думають над тим, аби благополучно завершити цей навчальний рік. Це має відбутися до кінця червня в усіх школах області. До слова, через війну в країні до волинських школярів доєдналися більше 4 тисяч переселенців. Частина з них за кордоном – все ж на онлайн-уроки виходять. Є й випускники-переселенці: 105 дев’ятикласників і 123 одинадцятикласників.