Відомий на увесь світ луцький скульптур Микола Головань так і не завершив роботу свого життя. У ніч на перше лютого митець помер у лікарні від серцевої недостатності.

“Це моя друга лебедина пісня”, – сказав Микола Головань, коли у Центральному парку міста відкривали алею з його робіт. Зробив їх не на замовлення, а просто в дарунок рідному Луцьку.  Довгий час вони були розкиданими по парку, а влітку 2020 їх упорядкували. Для митця це було справжнім щастям.

На жаль, він не встиг завершити роботу усього свого життя – Будинок скульптора. Тут розмістилися понад півтисячі скульптур різних форм. На унікальному подвір’ї бували усі, хто мав бажання. Микола Головань був радий бачити усіх. Завжди наголошував, що кожна скульптура має своє місце і це ще не кінець.

У своїх промовах він часто розповідав про роботу, подорожі, цінності і рідний Луцьк.

“Я горджуся тим, що в свій час міг би десь бути у Львові чи в Криму, я був свобідний. Але я зрозумів, що моє місце в Луцьку”, – казав Микола Головань.

На будь-якій виставці чи заході завжди поруч була дружина скульптора Тамара.

“Він казав: “В мене такі, Томочко, плани, так ще хочеться пожити”, – пригадує пані Тамара. 

Свого чоловіка жінка називає Прометеєм, який віддав серце й душу рідному місту. У цьому його підтримувала вона і вся його родина. Смерть чоловіка для пані Тамари – особлива втрата.

“Коля, я доведу твою справу. Я хочу, щоб тут була музейна кімната, я хочу, щоб сюди заходили люди, щоб твоє світле ім’я лишилося для Волині, для Луцька”, – обіцяє жінка.

Свого Миколу, розповідає пані Тамара, поховає біля могили їхнього сина.  Саме смерть сина у 2005-му році підкосила здоров’я чоловіка. Той помер через інфаркт. Удвох вони творили і увесь будинок скульптора. Ця втрата далася Миколі Голованю дуже важко. З того часу серце турбувало його ще не раз. Лікарі у буквальному сенсі рятували його. Саме медикам і друзям дружина Тамара дякує найбільше. Завдяки їм – Микола Головань дожив до своїх 79.

Відданість улюбленій справі, робота вдень і вночі, у будні та вихідні – руйнували його здоров’я і водночас додавали сили. Працював скульптор і за два тижні до того, як втрапив до реанімації. Реставрував свої тридцятирічні роботи.

“Це мураха, яка не знала, що таке слово лінь”, – каже про нього друг Микола Більшевич.

Дослідження твердять: будинок Голованя в одному ряду із замком Любарта за кількістю туристів, які їх відвідують.

“Микола Головань був одним з символів Луцька, був непересічною особистістю, знаковою особистістю”, – наголошує міський голова Ігор Поліщук.

Щоб увіковічнити пам’ять відомого скульптора, у Луцьку на його честь облаштують сквер на вулиці Драгоманова, де знаходиться частина його робіт. Також його іменем назвуть одну з вулиць у старій частині міста.