Поки путінські солдати продовжують обстрілювати житлові будинки, школи та лікарні України, наші жінки не припиняють народжувати майбутнє української нації. Наша Анастасія Качина розкаже історію киянки, яка втікаючи від бомбардувань у столиці, зупинилася на пологи у Луцьку.
Ірина говорить пошепки і ходить поруч з новонародженим навшпиньки. Вперше зустрітися із сином вона планувала у столичному пологовому, однак місцем зустрічі став Волинський перинатальний.
Жінка покинула Київ на другий день війни – тоді, коли вже ракети летіли у житлові будинки. Від нескінченних сирен вагітна Ірина з чоловіком, матір’ю та старшим сином подалися до Луцька до родичів. До пологів залишалися лічені дні, тож ризики, що перейми почнуться в автівці, були більш ніж реальні.
«Я дуже боялася цього, оскільки вся була на нервах і переживала, що це спричинить передчасні пологи. Але, на щастя, все склалося, як мало бути… 52 сантиметри і 3 500 г. Хоча очікували, що це буде під 4 кг», – пригадує жінка.
У Волинському перинатальному, каже Ірина, її, киянку, прийняли без будь-яких направлень та грошей. У медзакладі розповіли, що за 13 днів війни у перинатальному народилося 55 дівчаток та 47 хлопчиків.
«Багато пацієнтів їдуть до нас із таких областей, як Харківська, Київська, Чернкаська, міст Суми, Київ. Ми приймаємо всіх без винятку», – розповіла лікарка Ольга Галущак.
Чимало вагітних із гарячих міст заїжджають у Волинський перинатальний транзитом.
«Минулого тижня з Ірпеня було багато, з міста Буча. Консультуємо, при потребі надаємо допомогу і далі вони їдуть до кордону», – стверджує медик.
Якщо буде потреба пологів під час ракетного чи артилерійського обстрілу, то вони відбуватимуться у підвальному приміщенні перинатального центру. В укритті є операційна і пологовий зал. Словом, під землею повноцінна лікарня.
Приймати пологи тут акушерам-гінекологам ще не доводилося, бо бомбардувань, на щастя, у Луцьку після 24 лютого не було.