Проспект Соборності, 37 а. Об’єкт занепокоєння пожильців цього будинку мешкає на четвертому поверсі. Щоправда, без протигазу сюди краще не потикатися – запах нечистот уже чутно на вході у під’їзд. Та це ще квіточки: справжня задуха під дверима із номером 84.
Із лучанкою-нечупарою її сусід Володимир Поліщук свариться не перший місяць. Торби та ящики з харчовими відходами, що течуть, каже, добряче загидили сходову клітку.
Хтось називає її «терористкою», але насправді за червоними дверима мешкає жінка з вадами зору і розхитаною психікою,- розповідає Володимир. Її квартира – одна з двадцяти чотирьох у під’їзді, що на балансі товариства незрячих. Оселя не приватизована, але доступу туди, щоби провести профілактичну бесіду, не мають ні комунальники, ні самі УТОСівці.
Керівництво комунальної фірми, що обслуговує 37-й будинок на Соборності, думку людей поділяє.
Некерованою поведінка лучанки стала кілька літ тому. Жінка почала виливати помиї просто на сходи ще й підкидати сусідам під двері сміття та фекалії. Під роздачу потрапляли також і помешкання її колег з організації УТОС, де Ганна працювала складальницею іграшок. Причина такого демаршу, підозрюють люди, житлове питання.
Та визнавати це винуватиця комунального переполоху не квапиться. Натомість, сама розповідає про «водні процедури», які запровадила у під’їзді.
Володимир Поліщук певен: вирішити ситуацію міг би все то й же УТОС, у відомчій квартирі якого проживає пані Ганна. Але там кажуть – товариство на неї уже давно немає впливу, бо жінка пішла у самостійне плавання і нікого не слухає.
Змінити хід справ міг би жінчин син, котрій періодично приходить до матері на нічліг. Та на контакт чоловік не йде. Тож зобов’язати його поприбирати у під’їзді люди не мають змоги. Тим часом, сонце над Луцьком підіймається усе вище. І пожильці з жахом уявляють, що буде з їхнім під’їздом за два-три тижні.