Волинянин Віталій Мартинюк із села Тоболи Камінь-Каширського району займається пасікою 8 років. Вирішив розводити бджіл тоді, коли у  селі зникли пасіки і ніхто цим вже не займався.

Зараз чоловік має  12 вуликів і 3 послідовники: односельчани взяли у нього бджіл і розводять їх, – пише газета “Полісся“.

 

“У мене 12 бджолиних сімей, і 13 – найважливіша – це мої дружина та 4 діток. Усіх їх люблю. Але дуже вже мені подобається, що бджолину спільноту називають не стадом, не купою, ні якось інакше, а саме сім’єю. Це слово особливе, адже у нього своя енергетика, свій закон, почуття”, – каже бджоляр.

Віталій Мартинюк розпочав із двох сімей, які привіз від брата. Його бджілки із Закарпаття, породисті і дуже миролюбні.

“Коли іду до своїх бджілок, то почуваю себе як президент: настільки це велично і відповідально. Вони – мій численний народ. 1 сім’я – це 4-5 мільйонів бджілок, тобто усіх разом близько 50 мільйонів. Як країна”, – розповів чоловік.

Пасічник зізнався, що тримає «своїх бджілок» не для фінансового збагачення, а для власного задоволення. “Заглядає” разів 4-5 на день.  Може спокійно прийти до них у відкритому одязі без захисту (в шортах і футболці), або ж зловити голими руками рій і посадити його на себе. Каже, що це аніскілечки не страшно, хоча виглядає зовсім навпаки.

Окрім усього іншого, Віталій слідкує також за «чистокровністю» своїх підопічних: щороку змінює матку, яку неодмінно привозить із Закарпаття. Каже, що там бджолярі як ніде бережуть породу цих комах. Натомість на Волині непородисті бджілки. Та й закарпатські через запліднення трутнями стають неякісними, тому така процедура є особливо важливою. А дбайливий господар з легкістю може відрізнити своїх бджілок від чужих.