У ніч з на 28 листопада помер екс-депутат Ковельської міської ради Володимир Осіюк.

Володимир Костянтинович був сином колишніх українських політв’язнів, народився 20 лютого 1955 року в «Мамському таборі» на 23-му кілометрі Магаданської траси – на Колимі в Росії. Школярем став у Комсомольську. Продовжував навчання у Ковелі. Після закінчення школи працював монтажником у будівельному управлінні № 536, звідки пішов до війська, де здобув спеціальність авіаційного механіка 1-го класу. Восени 1975 року прийшов працювати на завод «Ковельсільмаш». Закінчив з відзнакою технікум, а пізніше – Луцький державний технічний університет. Тривалий час працював заступником начальника цеху. Про це пише Район.Ковель.

У серпні 1989 року Володимир Осіюк заснував та очолив у Ковелі осередок Української Гельсінської Спілки, на чолі якої стояв багаторічний в’язень радянських таборів Левко Лук’яненко. А в лютому 1990 року Володимир Костянтинович став одним із засновників Ковельської міськрайонної організації Народного Руху України за перебудову. На тих установчих зборах головував Андрій Мостиський, якого згодом обрали народним депутатом України першого скликання. Тоді, як наголошувалося на тих пам’ятних зборах, «серцем Руху в Ковелі був Осіюк, Мостиський – його душею».

Під проводом Володимира Осіюка національно-патріотичні сили Ковеля домоглися повернення релігійній громаді міста Благовіщенської церкви, приміщення якої за радянських часів використовувалося під спортивну споруду. Саме він з однодумцями організовував поїздки ковельчан на Запорізьку Січ та «живий ланцюг», завжди був перший і найактивніший учасник всіх політичних акцій в Ковелі, на Волині та в Україні

До останніх своїх днів Володимир Осіюк був станичним Ковельської міської станиці братства вояків ОУН-УПА імені Клима Савура, входив до складу міського комітету ВО «Свобода».

Його знали, як безкорисливу, справедливу, добродушну людину, справжнього патріота України.

28 листопада на початку чергової сесії Ковельської міської ради депутати вшанували пам’ять про Володимира Осіюка хвилиною мовчання.