У храмах готуються до Вербної неділі і заготовляють гілля верби для освячення. Хто купує, хто ріже сам, а хтось отримує у храмі. У кожному населеному пункті свої традиції.

Наша Марія Вавринюк побувала у Жидичині, що неподалік Луцька. Як правильно заготовляти вербу і що робити з нею вдома?

Напередодні свята входження Ісуса Христа в Єрусалим, або, як кажуть у народі, Вербної неділі, у храмах заготовляють гілля верби, щоби його освятити. Звичай прийшов зі Стародавнього Риму, де поважних гостей зустрічали пальмовим листям.

«З пальмами в нас не склалося, але верби в Україні дуже багато, тому споконвіку беремо це дерево. Воно, до речі, найраніше розквітає», – розповів намісник монастиря Костянтин Марченко.

У Свято-Миколавському храмі в Жидичині схема заготівлі верби налагоджена вже давно. Настоятель Костянтин каже, пощастило мати добрих прихожан.

«Ми вже навіть не приділяємо цьому особливої уваги, тому що знаємо, що в нас є Валентин, і він обов’язково нам все це привезе. Так буде й цього року», – зазначає намісник.

Валентин Терпіль вже багато років заготовляє вербу. Цю справу перейняв від старших людей, а тепер, каже, і сам вже немолоденький.

«Ще, може, рік-два поріжу і піду на пенсію. Може, хто буде другий вже», – стверджує чоловік.

Але цьогоріч свою місію на Вербну неділю не скасовує. Хоч стареньким, але українського виробництва мотоблоком і город обробляє, і їде по вербу. Із собою бере двох помічників та інструменти.

«Ми в основному секатором клацаємо маленькі гілочки. Якщо бачимо більшу хорошу гілляку – ріжемо пилкою, сокирою рубаємо», – пояснює чоловік.

По вербу їдуть за село – там мають свої перевірені місця. Гілля обирають негрубе й не дуже тонке. Кажуть, має бути середньої товщини. Важливий нюанс: верба має бути рівною.

Знизу дерево обрізали, тому Валентин вибирається наверх. Там вже працює з пилкою. Ріже обережно і неосновні  гілки. Чоловік каже: верба – дерево невибагливе і швидко відновлюється. Тому про нищення природи говорити не слід.

«Вона вже кілька разів обрізалася, а стає ще більше кучерява… Ми ж при корені її не зрізаємо», – зауважує Валентин Терпіль.

А заготовляють верби багато, адже в це свято і людей у храмі багато. Одного разу, каже Валентин, хотів порахувати, але збився на трьохсотій гілці.

«Я сам звертав увагу, люди не по одненькій беруть, а кумові, братові, сватові. Хтось одну візьме, а хтось – п’ять, десять», – каже чоловік.

Освячують вербу на всенічному богослужінні, а вже в неділю люди понесуть її у домівки як символ перемоги життя над смертю, тобто Воскресіння Господнього. Отець Костянтин розповідає: зазвичай у вірян немає проблем з тим, що робити зі свіжою вербою. Її традиційно кладуть за іконами. А от минулорічні сухі гілки породжують запитання.

«Їх треба просто спалювати, і щоб згарище було не тому місці, де люди топчуться, тому що все-таки воно стосується святині, а десь в куточку біля дерева прикопати», – радить Костянтин Марченко.