Відтепер у Луцьку переселенців на обід чекають у ще одній школі. Щодня місто годує близько двох тисяч внутрішньо переміщених осіб, тож трьох соціальних їдалень виявилося замало. У 9-му ліцеї, що на вулиці Потапова, запрацювала четверта. Її вже відвідала Ольга Матвєєва.

Тут пригощають капусняком, гречкою, котлетами, салатом і піцою. Про тих, хто постить, теж у соціальній їдальні подбали.

«Рибна котлета. Так само пісну гречку робили і капусняк також варили пісний. Меню різноманітне, кожен день змінюється. Усі чотири школи задіяні, в кожній школі однакове меню», – каже кухарка Ірина Демидюк.

***

Серед перших відвідувачів їдальні – родина з Києва. Вибухи, що лунали в перший день війни, були поодинокі, розповідає переселенець Сергій. Тож із дружиною, десятимісячною донечкою і мамою вирішили залишатися вдома.

«Але на другу ніч ми вже прокинулися від того, що збили чи то ракету, чи то літак російський. І це був такий вибух, що ми прокинулися, і здавалося, що під вікнами щось вибухнуло», – роповідає чоловік.

Покидати домівку не хотіли, але були змушені. Сподівалися, що в селі Бузова неподалік столиці буде безпечніше. Втім, там їх застали воєнні дії, тож прихистком на тижні став підвал.

Бомбити і знищувати село почали, коли Сергій із сім’єю поїхали на Волинь. Зруйнували там майже усе: школу, багатоповерхівки і приватні будинки. На щастя, будинок, де мешкали, вцілів. Не постраждала й домівка у Києві. Та повертатися туди рано. Вже три тижні сім’я живе в Луцьку.

«Усі люди тут добрі, чуйні. Ми не можемо нічого сказати поганого, все тільки добре», – каже переселенка Валентина.

***

Сьогодні їдальня працює перший день, тож людей небагато, але, кажуть, страв удосталь. Працюватимуть доти, доки приходитимуть. Бо ж уже завтра готуватимуть свіженьке і вже з 12-ї знову пригощатимуть переселенців.