Позбутися радянських символів та прізвищ радянських діячів у назвах вулиць. Волинські медійники заявили про необхідність дерусифікацїі Луцька та області. Раніше мер заявив про декомунізацію меморіалу вічної слави. Медійники вирішили підсилити це громадською ініціативою, а саме подали проєкт рішення міської ради.
Що мають на меті та якого результату очікують – у нашому сюжеті.
Луцьких вулиць, які досі носять прізвища російських військових, культурних і наукових діячів, – довжелезний список. Матросова, Пушкіна, Лєрмонтова, Кутузова, Вахтангова і ще сто вулиць потрібно перейменувати, впевнені місцеві медійники. Адже «руского міра», як виявилося, досі багато у місті.
«Зараз той момент, коли він сидить на дні, але він обов’язково підніметься. І тому важливо поспішати», – каже журналістка Олена Лівіцька.
Змінювати хочуть не тільки назви вулиць, а й Меморіал вічної слави, який досі не до кінця декомунізований. Особливо гостро питання постало після повномасштабного нападу Росії. Міський голова вже й розпорядження дав: прибрати з меморіалу радянські символи, змінити дату початку війни. Рішення мера вирішили підсилити громадською ініціативою: луцькі журналісти подали проєкт рішення міської ради. Медійники наголошують, що зміни і на меморіалі, і у назвах вулиць мають бути комплексними.
«Назва інша, щоб це було не побєдобєсіє, а щоб це було увіковічнення пам’яті тих, хто загинув за наше місто у різні часові рамки», – каже медійник Юрій Конкевич.
А радянських символів на меморіалі ой як багато! І зірка, і серпи з молотами…
«Якщо зайти на меморіал, то повністю перше півколо біля батьківщини-матері вцяцьковане оцими копіями, на яких є кремль, ленін, сталін», – розповідає представниця Українського інституту національної пам’яті Леся Бондарук.
Щодо назв луцьких вулиць, то п’ять із них досі носять імена радянських діячів, заборонених законом про декомунізацію. Це – Говорова, Нікішева, Федорова, Боженка і Ярощука.
Разом з тим не варто, аби вулиці міста носили імена навіть тих росіян, які не мають стосунку до Радянського Союзу: Лєрмонтова, Пушкіна, Кутузова та інших. Адже це теж була частина злочинної більшовицької ідеології, яка нищила усе українське, замінюючи його російським. Був у Луцьку приклад, коли комуністи не пошкодували радянського воїна, бо ж українець. Ще у 50-х роках з карти міста прибрали ім’я знаменитого аса Івана Кожедуба, який боровся з нацистами в повітрі.
«Дивіться, яка політика була в Радянського Союзу: вони українця тільки через те, що він Герой України, українець за національністю, викреслили і назвали на честь Кутузова, полководця російської імперії», – пояснює Леся Бондарук.
Дуже часто мешканці міста не надають особливого значення назвам вулиць та недооцінюють вплив російської пропаганди. А старий добрий Гагарін в сумі з ностальгією за минулим може породжувати несвідоме бажання сприймати росію як щось близьке і зрозуміле. На думку медійника Юрія Ричука, відрубати будь-що російське зараз означає зробити велику справу для майбутнього.
«Маленька дівчинка, тримаючи маму за руку, не буде йти по вулиці і питати: мамо, а хто такий Гагарін? А мама їй не матиме шансу сказати: о, доню, це великий космонавт радянський, який першим полетів у космос і прославив радянський народ на увесь світ… Це обрубає можливості пускати ці імперські російські метастази в наше суспільство надалі», – коментує Юрій Ричук.