Прийняти та обігріти кожного, хто ледве втік з-під обстрілів, – завдання ковельських волонтерів, які щодня зустрічають сотні біженців просто на коліях залізничного вокзалу.
Детальніше про роботу волонтерів та як, попри сльози та розпач переселенців, вони тримають стрій – у сюжеті.
Чи не щодня у місто залізничників прибувають евакуаційні потяги. Для декого це лише проміжна станція, хтось лишається тут на кілька годин чи навіть днів, утім, усіх треба нагодувати і зігріти теплом та турботою.
«Буває, що прибувають 3 потяги на день, буває один. Може із 3 вийти, припустимо, 150 людей, а буває, один привозить більше тисячі, двох, трьох людей», – розповідає волонтерка Катерина.
На жаль, через обстріли іноді вдається забрати лиш кілька десятків людей. Проте місцеві волонтери з нетерпінням чекають усіх. Для цього щодня з різних куточків громади сюди звозять домашню випічку та гарячі обіди.
«У нас є мікрохвильовки, ми все підігріваємо, є холодильники, все, що тут є, ми зібрали просто по Ковелю своїми силами… Якщо люди говорять, що прямують далі, то складаємо із собою, якщо ні, то їдять тут», – каже волонтерка.
Також тут частують гарячими напоями та можуть запарити діткам суміш. Окрім того, волонтери заздалегідь готують водичку, швидкий перекус та інші необхідні товари для тих, хто не має часу вийти. Усе це віддають просто у вагони.
Для діток з мамами облаштували окрему кімнату, де є місця для відпочинку, одяг та дитяче харчування.
Волонтери і годують переселенців, і бавляться з дітками, і самі беруться готувати їжу. Тут вони проводять чи не увесь свій час. Серед них є й ті, хто сам свого часу тікав від обстрілів. Євген, до прикладу, приїхав із Київщини і тепер чим може допомагає ковельчанам.
І хоч волонтерам доводиться, як то кажуть, днювати й ночувати тут – жоден з них ні на що не скаржиться. Запевняють, з усмішкою та теплом зустрічатимуть кожного приїжджого доки не настане мир.