Психоемоційний стан дітей під час воєнних подій, зокрема коли звучить сигнал тривоги, лунають звуки пострілів чи вибухів, напряму залежить від психоемоційного стану батьків, запевняє кандидатка психологічних наук, доцентка Волинського національного університету імені Лесі Українки Ірина Грицюк.
Про це йшлося у програмі «Актуально» на 12 каналі.
«Своїм спокоєм ми забезпечуємо спокій своїм дітям. Я спокійно кажу: «Сирена, ми з тобою спокійно крокуємо в укриття, ми будемо в безпеці, наші літаки нас захистять», – пояснює, як діяти, гостя програми.
Вона навела результати дослідження ізраїльських психологів, які свідчать: діти, які були з батьками, навіть під бомбардуванням не зазнали посттравматичного стресу, а ті діти, які були за кордоном у безпечних місцях, але без батьків, страждали більше.
«Уявіть собі, наскільки значимою є присутність батьків! Навіть якщо вибухи чи ще якась критична ситуація, поряд із батьками дитина почуває себе захищеною і спокійною», – запевняє Ірина Грицюк.
За її словами, дитина відчуває стан паніки у батьків, навіть якщо вони нічого не говорять, адже вони здатні розуміти маму й тата за мімікою і жестами.
Водночас, каже психологиня, якщо батькам страшно, то не варто вдавати, що ситуація повністю безпечна. Краще відверто про це сказати дитині.
«Батьки можуть сказати дитині: «Мені теж дуже страшно, я теж переживаю, але я знаю, що сьогодні дуже багато людей роблять все для того, щоб ми з тобою були в безпеці». Ми для дітей маємо дати надію, що все буде добре», – наголошує Ірина Грицюк.
Також не варто приховувати від дітей, що у країні війна, каже вона.
«Про війну з дітьми треба розмовляти. Багато психологів, зокрема наших ізраїльських колег, впевнені, що не можемо ми відгородити дітей від тих речей, які є. Тому що діти чують сирени, можуть побачити погані новини. Тому з ними треба говорити навіть задля їхньої безпеки», – радить Ірина Грицюк.