Лучанка Ольга Схаб усе життя мріяла стати гримером кіно. І мрія її збулася: дівчина впродовж кількох років робить акторам грим під час кінознімань у Києві.

Про специфіку своєї роботи, а також про те, як вдалося опанувати цю професію Ольга Схаб розповіла у програмі «Ранок LIVE» на 12 каналі 19 жовтня.

Наводимо уривки з її розповіді:

«Моя історія в кіно розпочалася не з гримерства, а з акторства. Я познайомилася у Києві з актором, і він мене почав до цього підбивати… Почалися різні кастинги, зустрічі із продюсерами, режисерами – і я їм почала підходити.

Але насправді я цей шлях почала не заради акторства, а для того щоб потрапити у кіно саме як гример, бо я про це все життя мріяла».

***

«Грим мене приваблював ще навіть до того, як я стала візажистом у Луцьку. Мені це завжди подобалося, мені це було дуже цікаво, я захоплювалася людьми, у яких є талант до гриму».

***

«Мене взяли на роль, а я почала сама себе просувати як гример – і мене взяли і як акторку, і як гримера».

***

«Деякий час працювала гримером на телеканалах, і думала, що немає ніякої різниці або принаймні невелика різниця між роботою гримером на телебаченні і в кіно. А виявилося, що гример ніби й робить ту саму роботу, але принцип роботи зовсім різний».

***

«Рани і синці, які малює гример, мають бути максимально правдоподібні, і я дуже часто помічаю навіть у голлівудських фільмах не дуже вдало намальований синець. Щоб синець намалювати, треба вміти малювати, знати, які кольори змішувати, як могла запектися кров під шкірою…»

***

«Я часто пишу до лікарів, криміналістів, щоб вони фотографували і скидали мені фото або постраждалих, або навіть трупів, бо це дійсно мені треба для роботи. Це ж для справи треба».

***

«Я самоучка. Дуже багато чого є в інтернеті. А дуже багато секретів там немає, але воно приходить з досвідом, роботою на різних майданчиках, зйомках».

***

«Робота на телебаченні гримером комфортніша, бо там приходиш у гримерку і працюєш. Робота гримером кіно – це не про комфорт. Гримери працюють і у спеку 30 градусів, і в мороз, і у снігопад».

***

«Чим успішніший актор, чим більше в нього головних ролей, тим він простіший у житті, тим простіше знайти з ним спільну мову і тим краще він розуміє жарти. І навпаки: чим актор менш впізнаваний або взагалі він актор масових сцен, тим більше в ньому проявляється зіркова хвороба».

***

«Зйомки кіно чи серіалу зазвичай відбуваються тривалий час, і щоб запам’ятати деталі, ми з командою все фотографуємо при різному світлі, з різних ракурсів. Усі фотографії підписуємо. Ми ж у серіалі бачимо щоденне життя: на перший день її вдарили, на п’ятий день синець вже зеленкуватий, на 30-й його нема, але вона десь стукнулася і підпухло… І це все треба відстежувати і позначати порядок цих днів».

***

«Дуже часто ми вночі знімаємо день, вдень можемо знімати ніч, якщо це у павільйоні. Влітку можемо знімати зиму, зробивши штучний сніг, а взимку можемо вдягти акторів у шорти і почати знімати літо».

***

«Гример це не просто вміння намалювати рівну стрілочку. Треба знати і враховувати нюанси історичного періоду, читати сценарій, розуміти і століття, про яке йдеться, і характер персонажа».

***

«Характер героя за допомогою гриму можна змінювати, додавати агресивності чи навпаки. Наприклад жінкам це можна зробити за рахунок макіяжу, а чоловікам – за допомогою зачіски».