У кожному українському місті можна побачити імена «вєлікіх рускіх» у назвах вулиць. З одного боку – це не комуністи, тож під закон про декомунізацію ці назви не підпадають. З іншого – це представники саме РОСІЙСЬКОЇ історії та культури. Символи країни, яка ще у 2014 році розв’язала війну на сході, а сьогодні вбиває українців і нищить наші міста.

Чому ж досі у Луцьку миряться з «рускім мірам» у назвах вулиць – розбиралася Анастасія Качина.

Боремося з росіянами, але десятками років тримаємо у своїх же містах «рускій мір». У час, коли Україна потерпає від звірства російського війська, міста знищують їхні ж ракети, на будинках міст непорушно висять таблички із прізвищами видатних діячів країни-агресорки.

У Луцьку є більш як пів сотні вулиць, названих на честь російських діячів, розповіла представниця Інституту національної пам’яті Леся Бондарук.

Візьмемо до прикладу одну з них – у самісінькому центрі Луцька. Поет Олександр Пушкін не нападав на Україну, скажуть шанувальники російської літератури. Але Пушкін є частиною російської культури, а російське треба відправляти слідом за кораблем, скажуть українські патріоти.

А що скажуть лучани, які роками живуть на вулиці, названій іменем співця російського імперіалізму?

«Мені вона не заважає, аби тільки мир був», – каже один з мешканців. Так, каже чоловік, Пушкін не вбивав українців, а перейменування вулиці, впевнений, – це зайвий клопіт.

Почули ми і протилежні думки.

«За» руками, і ногами, і тілом, і чим хоч… Я росію вже давно не називаю росією, а кацапією. Подивіться історію. Держава створена за рахунок чужих територій. Постійні війни, постійні знущання», – сказав інший лучанин.

Є й такі, які вважають, що це нині не на часі.

Представниця Інституту національної пам’яті Леся Бондарук каже: у Луцьку досі не завершили процес декомунізації, тож до Пушкіна руки владців дійдуть не скоро.

Якщо хтось думає, що перейменувати вулиці це дорого, то Леся Бондарук переконує в іншому: гроші потрібні лише на заміну табличок, до того ж у бюджеті їх закладають щорічно.

«У кожній міській, обласній, районній, селищній раді є у бюджеті стаття витрат на благоустрій. В цій статті передбачені витрати на заміну табличок», – запевнила історикиня.

Тож усе, що потрібно, – це прийняти рішення. Голова комісії, яка займається безпосередньо перейменуванням вулиць, Микола Федік каже: аби взялися за котрусь із назв, потрібне звернення від громадськості. Та, попри це, перелік усіх російських назв у нього є. Нині проблема – зібрати комісію.

«Я в теробороні, фізично не міг цього зробити. Будемо бачити, як далі складатиметься ситуація. Але якщо я сам не зможу – ми розглянемо ряд варіантів, як тоді провести комісію без мене. Можливо, онлайн. Зараз це питання вирішується», – запевнив Микола Федік.

Вирішується, каже, питання і з альтернативними назвами. До того ж, якщо перейменовувати вулицю на честь когось, себто фізичної особи, процес затягнеться.

«Згідно із законом мають два місяці проводитися громадські обговорення, тоді готуються проєкти рішення і голосуються на сесії», – повідомив Микола Федік.

Якщо ж це нейтральні назви вулиць, одне голосування на комісії, одне на сесії – і російської назви як не було. Перейменування, переконує Федік, точно буде. Але цих 50 вулиць чи лише частини – не відомо.