Паляниця відома на весь світ! Здебільшого як кодове слово, яким перевіряють російських окупантів. Та насамперед це старовинний український хліб.

Чим же він особливий – знає наша Ольга Матвєєва, бо ж сама взялася її готувати.

Перевірка на здатність вимовити слово «паляниця» не просто популярна нині, у часи війни. Її, розповідає філологиня Анна Данильчук, використовували ще задовго до цього. Причина в тому, що слово «паляниця» одне із тих, які зовсім не притаманні російській мові, тож вимовити його вони просто не можуть.

«У російській мові немає м’якого «ц», і їхній звук «л» зубний, а не альвеолярний. Відповідно ось ця класична російськомовна щелепа не справляється із таким завданням», – каже Анна Данильчук.

Щоб приготувати паляницю, продуктів багато не треба. Беремо кефір, борошно, сіль та цукор, а також соду, аби її погасити оцтом. І починаємо!

До кефіру додаємо чайну ложку цукру, сіль на власний смак, а також чайну ложку соди, яку потрібно погасили оцтом. Всипаємо борошно, розмішуємо, замішуємо і даємо тісту 10 хвилин відпочити.

Далі викладаємо на посипану борошном дошку, ріжемо на частинки і формуємо потрібну форму – аби тісто було товщиною з палець.

Смажимо паляницю без олії на сухій пательні. Періодично перевертаємо.

Цей рецепт настільки простий, що з ним впорається кожна українська господиня! Бо ж, кажуть, паляницю пекли тоді, як удома закінчився хліб, а часу спекти самотужки не вистачало. Водночас із давніх-давен паляниця була нашим національним символом, тож є ще інші версії.

«Завжди, коли ми говоримо паляниця, ми уявляємо якусь урочистість. Бо хлібину назвали буханцем, палінкою – ту, яку на щодень пекли. А вже святкову, обрядову, ритуальну хлібину ми називали паляницею, таким гарним українським словом», – пояснює етнологиня Алла Дмитренко.

Вдосконалювати рецепт взялися і заклади громадського харчування.

«У перший день, як ми відкрилися після цих бойових дій, що зараз ідуть, перша людина, яка до нас зайшла, запитала: у вас є паляниця? Ми тоді всі так стали, думаємо: це ідея, це треба зробити», – розповідає офіціант Павло Музарчук.

Рецептом не діляться, але основний інгредієнт таки відкривають: «Фішка нашого закладу – це авторські вироби. Ми додали трошки нашого, додали багато любові, і вийшла ця паляниця!».

Паляниця нині – особливо актуальний національний символ. Куштуйте в закладах, готуйте самотужки і насолоджуйтеся тим, що окупантам не по зубах – у будь-якому сенсі.