У 41-му Марії Ковальчук було лише 5 років. Але 22 червня – день вторгнення фашистської Німеччини – жінка пам’ятає напрочуд чітко.
Журналісти 12 каналу поспілкувалися із очевидицею тих страшних подій.
“Батько перед війною проходив курси у Луцьку медичні, мама каже до нього: “Нащо вони тобі?”. 4 дітей вже було. А він сказав, що скоро пригодиться. І я це запам’ятала”, – розповідає пані Марія.
На жаль, її батько не помилився. В один день із села на фронт забрали усіх чоловіків. Батько Марії служив санітаром, виносив з поля бою поранених, надавав першу медичну допомогу. Як загинув – розповів односелець Ковальчуків, він єдиний у селі повернувся додому живим.
“Снаряд розірвався, поранило солдата. Батько надавав допомогу, накладав пов’язку… В цей момент вибухнув інший снаряд… Від поранення батько загинув”, – ділиться дитина війни Марія Ковальчук.
У цій війні її родина втратила трьох чоловіків. У неї самої війна відібрала дитинство і юність. Жінка пережила і воєнні страхіття, і повоєнну розруху, і голод. Зараз їй далеко за 80, але щороку вона приходить на Меморіал вічної слави, аби вшанувати пам’ять загиблих у Другій світовій. Читає молитву, кладе квіти до пам’ятника невідомому солдату і найбільше переймається тим, що на сході знову гинуть українські солдати.
“Хай Бог береже Україну! Хай вічна пам’ять буде загиблим в ту війну, і в цю війну. І хай Бог береже тих наших онуків вже, які зараз воюють на Сході, захищаючи рідну Україну нашу”, – каже пані Марія.
Сьогодні разом із нею на Меморіалі вічної слави – десятки небайдужих. За жертвами війни відслужили жалобну панахиду та поклали квіти до підніжжя постаменту невідомому солдатові.
Довідково: 22 червня в Україні відзначається День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни. Дата вибрана не просто так – цього дня війська фашистської Німеччини без оголошення війни перейшли кордон Радянського Союзу і почали захоплювати території. Вранці 22 червня 1941 року відбулося бомбардування Києва.