29-річний захисник у перший день повномасштабної війни зібрав речі і став на захист рідної країни, адже не міг бути осторонь. У луцькому соборі міста нині горе й смуток, адже проводять в останню дорогу сина, друга та коханого.
Про шлях Героя дивіться у сюжеті.
Усміхнений, щирий, розумний і відданий патріот. Маркіяну Нагорнюку було всього 29. Він не був військовим, але й не чекав мобілізації: 24 лютого добровольцем пішов у військкомат. А вже наступного дня у складі волинської 14-ї бригади захищав столицю. Потому – Житомирщина, Херсонщина, Харківщина та Луганщина.
На Донеччині він прийняв останній свій бій. Загинув у жорстоких боях, захищаючи «трасу життя» Бахмут – Лисичанськ/Сєвєродонецьк. Його серце перестало битися 23 травня.
Сьогодні у Луцьку з Марком попрощалися його рідні, близькі, друзі. Прийшли віддати шану ті, хто знав, і ті, хто не знав його.
Бачити, як батьки хоронять своїх дітей, – найгірше. Війна – страшна біда, яка сталася з українцями, каже владика Михаїл. Адже нам доводиться назавжди прощатися з найкращими людьми.
«Скільки б ми не говорили про кількість загиблих, нам близький той, якого ми любимо, якого ми знаємо, з яким ми зустрічалися, працювали. Він нам близький. Це природні речі. Сьогодні в останню дорогу ми проводжаємо нашого воїна, якого багато хто знав от із такого віку», – каже митрополит Луцький і Волинський.
З дитинства Марка знає Василь Ярмолюк, адже викладав у нього «Захист України».
«Завжди і до уроків готовий, і сумлінний, і дружній у колективі, тож тільки найкращі, відповідно, враження і спогади про нього. Земля пухом, бо хлопець був шикарний», – відгукується учитель.
«Архітектор» – саме таким був позивний Марка у війську, адже ним він був за фахом. Обожнював подорожувати: брутальні походи по болоту в кедах, гори, найрізноманітніший спорт. Це все – про Марка. А ще книги, багато книг, гра на гітарі, щасливе життя у Луцьку і багато планів. Допоки клята росія не прийшла з повномасштабною війною у його країну.
«Ось такі, як Маркіян, для нас є сьогодні натхненням жити і мріяти. Навіть на фронті людина думає не лише про ворога, а планує запроєктувати якийсь будинок після війни, запроєктувати свій особистий будинок, особисте життя. Але особисте ставить на останнє місце. У першу чергу – Батьківщина», – розповідає митрополит Михаїл.
Одна із мрій загиблого Героя – запроєктувати унікальну будівлю в центрі Херсона. Оселитися з коханою Настею в Харкові й збудувати там школу. На жаль, зараз у неї в руках не весільний букет, а квіти, якими вона встеляє останню дорогу свого Героя.
Маркіян Нагорнюк спочиватиме на Алеї слави на кладовищі в Гаразджі. Так, як і хотів, його похоронять біля його побратимів. Вічна пам’ять, слава і шана нашому Герою!