Тренуються в підвалі, коли лунають звуки сирен. Така нині реальність для волинських спортсменів, які готуються представляти Україну на світовому рівні. Щоправда, так тренуватися нині можуть не всі, а для декого спорт залишився ще в довоєнному минулому.

Про життя спортивної еліти Волині у часи війни дізналася Ольга Матвєєва.

«Ми будемо працювати і боротися за медалі», – так напередодні війни волинська волейболістка Анастасія Карасьова розповідала про підготовку до плей-офів, які мали відбутися 24 лютого у Києві.

Змагань не було, а відтоді і тренувань у стінах рідної спортшколи. Уже майже тиждень збірниці тренуються в Латвії.

«Туди виїхали 5 чоловік молодіжної збірної і виїхали чемпіони-призери України молодші… Термін у них поки, як їм у мерії сказали, три місяці. Якщо буде потрібно – їх далі залишать», – розповів головний тренер Богуслав Галицький.

Латвійці забрали спортсменок на кордоні із Польщею, забезпечили житлом і харчуванням. Волинянки тішаться, що колеги запропонували таку допомогу, бо ж потрібно тримати форму, а вдома тренуватися не можуть. До слова, прийняти волейболісток готові і в Болгарії. Та за кордоном дівчата лише тренуються.

«До закінчення війни стартів ніяких у нас у волейболі не планується. Мабуть, і національна збірна відмовиться від участі в чемпіонаті Європи», – додав Богуслав Галицький.

Бо немає фінансування, та й спортсменки нині у різних куточках світу.

24 лютого зупинився і чемпіонат України з баскетболу.

«У той момент, звичайно,  ми були на лідируючих позиціях. Мали їхати в Суми, а потім в Маріуполь», – каже віце-президент БК «Старий Луцьк» Дмитро Чайковський.

Та нині не до змагань і навіть не до тренувань. Баскетбол – раніше основна діяльність для хлопців – тепер, радше, можливість відволіктися від нової реальності.

«Кожен із хлопців займається індивідуально. Якщо десь є можливість зібратися якоюсь групою, то хлопці збираються і займаються безпосередньо улюбленою справою», – повідомив Дмитро Чайковський.

Бо ж основні обов’язки нині – це захист країни. Уся команда вже долучилася до цього: хтось пішов у тероборону, хтось волонтерить.

Волинські акробатки Дарина Пом’яновська, Олександра Мальчук та Вікторія Куніцька – найкраще тріо в Україні. Представляти країну вони готувалися в Баку на чемпіонаті світу в лютому. Звісно, виїхати туди не вдалося.

«З цими подіями, з цією війною, звичайно, у нас нічого не вийшло. У нас ні юнацький склад не виїхав, ні дорослі. Підготовка важка», – зауважує старша тренерка Олена Кришпінович.

Близько місяця тренувань не проводили. Втім, нині «золоте тріо» готується до кубку світу у Португалії. А в липні їх чекають всесвітні ігри, що відбуваються всього раз на чотири роки. Отримати ліцензію на участь, розповідає тренерка, це величезна праця. Та Україна – одна із шести країн, що цьогоріч її здобула.

«Зараз треба починати все спочатку. Але я думаю, що ми підготуємося. Усі 5 складів збірної України вирішили готуватися, виступити на етапі кубка світу в Португалії і з розрахунком на те, що ми себе покажемо на всесвітніх іграх», – каже Олена Кришпінович.

Ще зовсім юні дівчата налаштовані рішуче. Тренуються 6 разів на тиждень, аби на всесвітніх іграх піднявся синьо-жовтий прапор та залунав гімн України.

До слова, участь російських та білоруських спортсменів у міжнародних стартах міжнародна федерація гімнастики заборонила. Таке рішення – справедливе, переконані тренери: адже чимало українців, які все життя присвятили виснажливим тренуванням, не можуть поборотися за світові титули, бо в бомбосховищах ховаються від обстрілів.