Бути вихованими, вміти постояти за себе та любити Україну – усього цього вчать своїх вихованців у клубі бойових мистецтв «Герць». Спершу, після того, як в Україні розпочалася повномасштабна війна, тренери не займалися з дітьми. Утім, вже за кілька днів зрозуміли: нині виховувати майбутніх захисників, як ніколи важливо. Тож твердо вирішили: тренуванням бути!

Як із юних лучан готують справжніх козаків та козачок – бачила Ангеліна Гущина.

Тренування у вихованців Луцького клубу бойових мистецтв «Герць» розпочинається вітальним поклоном та молитвою.

«Кожен стає до молитви і просить в Бога, незалежно від віросповідання, щоб тренування минуло без травматизму… Дітки ще додатково звертаються до Бога, щоб війна швидше закінчилася і ми перемогли», – пояснює головний тренер клубу Роман Ковальчук.

Тут діти від 5 років і до 14. Є і старші. Усі вчаться козацької культури, традицій та бойових прийомів. Утім, невід’ємна частина для команди «Герцю» – патріотичне виховання своїх козачат.

Перед відпрацюванням прийомів діти збираються в колі, аби обговорити новини із життя кожного. Адже до тренувань треба приступати з гарним настроєм. Щоправда, і тут діти не оминають тему війни.

«У мене в хаті 15 поверхів, я живу на 15-му, а підвал першому. Ліфта в нас немає, і треба спускатися довго по сходах», – каже один з вихованців.

Тож завдання цього козака – плідно попрацювати, аби мати сили швиденько спускатися в укриття.

Саме тренування триває трохи більше як годину. Зараз усі займаються однією групою, адже частина дітей виїхала з батьками за кордон. Однак заняття вирішили не припиняти, адже нині загартовувати у юних лучанах патріотичний дух важливо, як ніколи.

Бабуся одного з вихованців розповіла, що записали онука на заняття без вагань. Адже змалку багато розповідали йому про українських захисників різних часів. Тепер він щоранку з радістю біжить на тренування відпрацьовувати різні удари та бойові прийоми.

«Він завжди каже: «Я козак, усі в сім’ї в нас козаки. Як виросту – буду захищати Україну». Кожен раз він так говорить татові… Він дуже мріяв навчитися українських традицій, вміти постояти за себе… Вирішили, що його місце зараз тут», – каже Тетяна Неділько.

Займаються у клубі і козачки. Лучанка Анна тут вже 5 років. З хлопцями, зізнається, боротися не боїться. Більше того, дівчинка дуже полюбляє слухати розповіді тренерів.

«Ми тут не дарма займаємося, щоб потім, якщо треба буде захищати Україну, то могли захистити, щоб ми любили неньку-Україну, щоб не смітили, щоб прибирали», – каже юна вихованка Анна.

Тренери закликають батьків приводити діток на заняття, мовляв, якщо патріотично загартовувати усіх змалку – Україні не буде страшний жоден ворог.