Церковна громада села Чорниж Колківської громади, що у Луцькому районі, зібралася на церковні збори. Загарбницька війна росії проти України, вбивства мирних людей та руйнування усього, що будували десятки років, спонукали людей задуматися, у який храм ходять молитися.

Як відрікалися від Московського патріархату та що кажуть його прихильники – дивіться у сюжеті.

Священника чекали до останнього, але той не прийшов. У селі Чорниж Колківської громади на Волині відбулися збори парафіян. Свято-Михайлівський храм 30 років був у підпорядкуванні УПЦ Московського патріархату. Раніше цей факт не викликав дискусій, утім, нині, в час повномасштабної російської агресії, питання стоїть дуже гостро.

«Рашистська армія бомбить, стріляє, ґвалтує, руйнує, знущається, бере в полон, відкрито нівелює те, що зроблено руками. Гине наша Україна на очах у нас. І ми маємо спокійно на це дивитись?» – звертається до односельчан місцева мешканка Марія.

Довгий час ситуація в селі була напруженою, кажуть місцеві. Адже громада розділилася: одні прагнуть вийти з Московського патріархату та приєднатися до Православної церкви України. Інші – не бажають змін і не визнають духовної та юридичної близькості з росією.

«Просто відкрити і прочитати, що написано про Українську православну церкву, якого вона патріархату. Вони його відкидають. Ти його відкидай чи не відкидай – він там є», – розмірковує інша парафіянка.

На збори прийшло півтори сотні людей. Це сторона прихильників ПЦУ. Опозиція на зібрання не з’явилася, як і місцевий священник Ростислав Павлович. Про нього у Чорнижі лише хорошої думки. Не поділяють тільки рішення залишитися в Московському патріархаті.

На дверях Свято-Михайлівського храму – замок. Ворота до церковної хати, де мешкає священник з родиною, також зачинені. Проте нам майже вдалося поспілкуватися із прихильниками Московського патріархату. Запитуємо, що думають про приєднання до ПЦУ.

«Я думаю, що сатана повстала на всі ноги і крутить людьми», – висловилася прихожанка.

Кілька хвилин – і до нас приєдналася дружина священника, однак говорити навідріз не захотіла.

Противники приєднання до ПЦУ часто говорять, що не будуть змінювати свою віру. Хоча, про це і не йдеться.

«Не знаю, хто так назомбував людей, що вони вважають, що змінюють віру. Це не зміна віри, це зміна керівництва церкви. Ми не можемо бути під тією церквою, яка нищить наших людей, наших дітей», – зауважила місцева мешканка Тетяна.

У результаті з усього 142 учасників зборів 139 проголосували за приєднання церковної громади до Православної церкви України. Ще троє не голосували. Люди раді, що нарешті чутимуть молитву в храмі українською мовою, а ще втішені тим, що церковний перехід відбувся мирно.