Особлива вистава у виконанні особливих дітей. Луцькі хореографи, співаки, режисери та художники-костюмери згуртувалися задля розвитку дітей з інвалідністю. Команда виграла грант від Українського культурного фонду. Завдяки цьому школярі з синдромом Дауна вже восени на луцькій сцені продемонструють свої таланти.
Наша Анастасія Качина побувала на репетиції. Тож як особливі школярі стають акторами – дивіться у наступному сюжеті.
Посередині кімнати поруч себе вмощує дітей заслужена артистка України Алла Опейда. Зізнається, працюватиме із особливими дітьми вперше: взялася писати музику до вистави. Сьогодні почала вивчати із маленькими акторами пісню.
“Хочеться все-таки приділити увагу цим особливим діткам. Найбільша увага має бути кожній дитині. Тому що, коли ми займаємося в групі зі звичайними дітьми – це йде швидше. А тут треба приділити увагу кожній дитині. І основне – не образити її, а похвалити, сказати, яка вона гарна”, – ділиться Алла Опейда.
Хореографка Аліна Панасевич у світ інклюзії потрапила декілька років тому. Усе почалося з осіннього балу у 2018-му, коли вчила вальсувати дітей і дорослих з інвалідністю. З часом, каже жінка, стала помічати, що таке спілкування змінює її саму.
“Тоді було страшно, чесно кажу. Тому що досвід великий, а з такими людьми, дітками, це, знаєте, своя специфіка мала бути. Досвіду такого не було. Але це все прийшло на репетиціях само собою”, – розповідає Аліна Панасевич.
Уже в жовтні ці особливі, але такі талановиті діти гратимуть перед великою аудиторією. У кожного своя історія і своя роль. Фінансово підтримав цей проєкт Український культурний фонд. Взимку, розповідає ініціаторка ідеї, подали заявку на грант, і виграли.
“Якби ми не отримали грант, ми б цю виставу все одно робили б. Тому що така була в мене, напевно, останні кілька років ідея зробити саме цю п’єсу Марійки Підгірянки “У чужому пір’ї”, – пояснює режисерка Алла Доманська.
За її словами, ця п’єса є своєрідно складною, втім – вона сильна ідеями. Діти розповідатимуть про любов до рідної пісні, мови та країни.
В інклюзивному хабі кажуть: в цих стінах твориться маленька історія талановитих особливих дітей, які вже скоро покажуть свої здібності та акторську майстерність сотням людей. І запевняють: це лише початок роботи.