“Лісова пісня” об’єднує нації: у Луцьку презентували унікальну драму – феєрію Лесі Українки кримськотатарською мовою.
Про те, чи поїде видання в окупований Крим, і як відреагували на перекладений рідною мовою вершинний твір українського модернізму кримські татари – дивіться у сюжеті 12 каналу.
Сусанна Зейнідінова – кримська татарка, народилася в Криму. Колись вона здобувала освіту в луцькому університеті, згодом повернулася працювати на батьківщину. Та після анексії довелося їхати з Криму, а оскільки вважає себе українкою, змінювати країну не захотіла. Разом із батьками переїхали до Луцька. Нині вона у стінах ВНУ. І щоразу завмирає, чуючи слова улюбленої Лесі Українки рідною мовою.
“У школі, на жаль, у кримських татар не у всіх була можливість вивчати рідну кримсько-татарську мову. На сьогоднішній день я говорю кримсько-татарською, якої навчила мене моя бабуся. У мене був такий скарб і можливість – бабуся”, – каже дівчина.
У стінах Волинського національного університеті імені Лесі Українки Мавку дійсно озвучують кримськотатарською. Вершинний твір українського модернізму “Лісову пісню” вперше переклали та надрукували цією мовою.
Декілька років тому ВНУ імені Лесі Українки за фінансової підтримки Луцької міськради започаткував унікальний проєкт – двомовні видання драми-феєрії Лесі Українки “Лісова пісня”. Світ побачив переклад англійською, німецькою, польською та білоруською мовами. Нині ж презентували видання, перекладене кримськотатарською.
“Для нас, кримських татар, – це є особливим подарунком, коли ви все робите задля того, щоб врятувати мову, яка опинилася в силу різних причин, які від нас не залежали, у стані мови, якій загрожує зникнення. А такі видання, вони є такими, знаєте, дуже суттєвою підтримкою”, – пояснює голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.
Аби таку підтримку з Луцька відчули і жителі поки що окупованого Криму, Рефат Чубаров пообіцяв передати декілька примірників двомовного видання туди.
У ВНУ кажуть: спершу хотіли перекласти “Лісову пісню” тими мовами, якими володіла Леся Українка: їх було вісім. Згодом вирішили цей задум розширити: взяти до уваги краї, де побувала письменниця. Майже три роки з відведених їй долею 42-ох років життя Леся Українка провела в Криму. Цю мову обрали й тому, що кримським татарам чи не найбільш знайоме відчуття втраченої Вітчизни.
Народна депутатка України Ірина Констанкевич вручила грамоти від Верховної Ради «За заслуги перед українським народом» ректору ВНУ імені Лесі Українки Анатолію Цьосю, упоряднику двомовного видання «Лісової пісні» Сергію Романову та завідувачці музею Лесі Українки Тетяні Данилюк, яка має в своєму доробку понад 50 унікальних наукових публікацій.