Минулоріч легендарний “Лесин ясен” повалив буревій. Тепер дерево отримало нове життя. З нього роблять предмети побуту

Одразу після негоди, яка повалила ясен, деревину хотіли перевезти на територію комунального підприємства “Парки та сквери”. Там його хотіли законсервувати і зберігати. Щоправда, за рік ажіотаж довкола теми стих.

Аж тут лучанин Олег Бондарук анонсує продаж унікального столу, зробленого з “Лесиного ясена”. Журналісти приїхали до чоловіка поцікавитися, чи справді все, що лишилося від легенди, – столи.

“Коли почув про цю ситуацію, що буревій повалив ясен, в мене виникло таке бажання і ідея щось зробити високохудожнє. Я звернувся в міську раду. Я отримав свою частину – це одна десята з того об’єму, який роздали людям”, – розповідає майстер Олег Бондарук.

Як виявилося, у квітні цього року дерево таки втратило цінний статус. Після цього міська рада його частини поділила між різними митцями та майстрами. Олег Бондарук каже: зі своєї частини зробить чотири столи. Та не для того, щоб нажитися – він, каже, любить займатися благодійністю.

Чоловік майструє спеціальні візки, на яких люди з інвалідністю можуть подорожувати будь-якою місцевістю: в лісі, полі чи берегом річки.Тож усі столи підуть з молотка, за одного майстер проситиме від 30 000 гривень. Все, аби побільше вторгувати на виготовлення візків.

Щодо решти “Лесиного ясена”, то жодна частина дерева не пропала, розповідає головна екологиня міста. Все роздали безкоштовно, аби умільці зберегли його цінність. П’ять майстрів, поміж яких розділили ясена, виготовлятимуть музичні інструменти та тематичні іграшки.

“Громадська організація “Кобзарський цех” брала деревину для виготовлення старосвітських музичних інструментів: ліра, кобза, бандура. Частина деревини також ще проходить спеціальну обробку сушіння десь в лісництві, куди її здали для виготовлення дитячих іграшок – це мають бути статуетки мавки”, – розповідає очільниця відділу екології Луцької міської ради Оксана Лисак.

Іграшки згодом продаватимуть на різних етнофестивалях. Ще трохи “Лесиного ясена” віддали до Київського музею української літератури. Лучани ж до такого розподілу легендарного дерева ставляться по-різному. Натомість головна екологиня міста запевняє, що майстрів, які працюють з деревом-легендою, добирали ретельно.