У Рожищі церковні заворушення. Попри те, що головний храм міста покинув лоно Московського патріархату, його прихильники вирішили церкву не віддавати. Рішення про приєднання до Православної церкви України підтримала більшість, але меншість все не заспокоїться. Тому не обійшлося без прокльонів та суперечок.

У Свято-Михайлівському храмі в Рожищі сьогодні, на жаль, лунали не тільки молитви, а й прокльони та не зовсім приємні висловлювання.

У неділю церковна громада прийняла рішення з Московського патріархату перейти до Православної церкви України. Так і сталося: на зборах більшість, а це майже 900 місцевих жителів з паспортами, проголосувала «за». Адже не хочуть нічого російського у своєму місті.

«В нашій державі має бути українська мова, в нашій державі має бути українська церква, українська влада. Має бути все українське. І тоді ніколи ніхто не зазіхне на нас. Ніколи не прийдуть нас захищати і ніколи не прийдуть нас вбивати», – розповіла місцева мешканка Тетяна Новосад.

Втім, на жаль, для деяких вірян і повномасштабний напад росії на Україну не став аргументом, щоби порвати усі зв’язки з Московією. Не згідні з рішенням про перехід прихильники Московського патріархату прийшли відвойовувати церкву, попри недільне голосування. Люди не підбирали слів і просили, що цікаво, саме «українців» вийти з церкви.

А матушка взагалі вирішила, що храм належить особисто їй. «А чого ви лізете в мою особисту власність?» – звернулася до людей.

Ще одну громадянку обурив український прапор, який повісили тут після зборів.

«Храм – це Боже місце. Бог не має ні кордонів, ні національності, нічого. І це кощунство. Бо сказано, що кінець буде тоді, коли на святих місцях буде запустіння. А воно вже є», – висловилася жінка.

Дещо дивно, що громадянку України дратує українська символіка, чи не так?

«Ще стрічки повісили на панікадило жовто-блакитні, тут прапор повісили – ну це вобщє!» – обурилася вона.

Прихильників УПЦ МП менше, але на їхньому боці вже колишній настоятель храму отець Петро. До слова, громада кликала його на збори, але той так і не прийшов.

«Велика чисельність люду, яка зібралася тут і чекала, щоб він прийшов і поговорив з ними, не дочекалася його», – розказує місцевий мешканець Олександр.

А між суперечок священник і приналежність до російської церкви визнав.

Місцевий священник любить перекладати все на завтра, але синод УПЦ МП вже висловив свою позицію. На зібранні верхівки духовенство ні слова про відлучення від РПЦ не промовило. Отець каже, що це рішення має прийматися на рівні держави. А від запитань про перехід до ПЦУ відкараскується.

«Без коментарів. Можете закривати камеру», – заявляє.

Більшість же рожищан бажає чути у церкві українську мову й наголошує, що час масштабної дерусифікації України настав.

«Путін заявив, що він іде в Україну зачищувати від нацистів і захищати «рускоязичноє насєлєніє» і, звичайно, прихильників Московського патріархату. Я не хочу, щоб у Рожище прийшли захищати прихильників Московського патріархату, бо ми бачимо, який вони несуть «рускій мір». І всі рожищани 22 травня, на свято Миколая Чудотворця, прийшли і сказали, де вони хочуть бути. Вони хочуть бути в лоні ПЦУ», – запевнила місцева мешканка Тетяна.

Саме за вільну Україну, її мову та церкву нині гинуть найкращі її громадяни.

«Кожен тиждень привозять звідти, про що може бути мова», – каже місцевий мешканець Назар.

У цей же день до храму привезли тіло загиблого героя рожищанина Олега Бринзи. Відспівувати захисника попросили священника, військового капелана Миколая Царика.

«Новоспочилому воїну Олегу 31 рік лишень. Так сталося, що він віддав найдорожче – своє життя… Це вже людям накипіло, люди хочуть мати центральний храм. Хочуть відспівувати укарїнською мовою», – зауважив священник ПЦУ Миколай Царик.

До слова, отець Миколай запропонував священникам УПЦ МП долучитися до спільної молитви за полеглого воїна, але ті відмовилися брати участь у богослужінні. Ба більше, після того, як героя пішли хоронити на кладовище, прихильники УПЦ МП вирішили замінити замки на дверях храму.

Чим завершиться історія відстоювання української церкви у Рожищі, ми обов’язково повідомимо.