Російський окупант, якого вже немає, свою історію про війну записав у щоденнику. Можливо, тому що не було кому її розповідати, а можливо, таким чином хотів собі зберегти хроніки подій. Та от тепер ці недолугі записи – це все, що від нього залишилося.

Що ж він писав?

Бійці нашої волинської 14 бригади знайшли щоденник окупанта, коли захопили автобус, в якому пересувався ворог. Андрюша – так завали росіянина. Нині від нього залишився лише перегній і цей щоденник.

Ось про що він писав за день до початку війни:

«Я сидел всю ночь, пил пиво, ел чипсы, играл Kingdom Come, заснул в 7 часов. Проснулся от звонка начальника. В 3 на работу с вещами, сказал это в 12 часов. Мать запаниковала, я позвонил Николаенко, сказал, мне нужно идти. До конца сопротивлялся, все же пошел. Выехал в 2 часа с отцом и Мариной, чтобы папу не забрали на обратном пути. Пришел на работу, занесли в список, отвезли на мясокомбинат. Дали форму, запихнули в грузовик, где я сидел на полу. Приехали в Илловайск, распределили – я стрелок-помощник гранатометчика».

Далі – цікавіше. Андрюша пише про перший день війни. Ось так він провів 24 лютого:

«Спали на голом полу. Было невероятно холодно. На утро отделением пошли покупать стройматериалы. Купили что-то типа теплоотражайки. На дневном построении меня определили писарем, начал писать и собирать ФИО личного состава. На этом же построении у одного из 3 взвода случилась эпилепсия, и ему не смогли помочь. Через 30 минул приехала скорая, констатировала факт смерти и уехала. Труп лежал еще 8 часов, пока не приехала полиция с похоронкой. Утром этого же дня мне позвонил замдекана и сказал явиться в свой военкомат, на что я ответил – я уже в Илловайске».

Ніч, пише Андрюша, не була вже такою холодною, але він все одно мерзнув. Йому пообіцяли, що наступної ночі він вже ночуватиме в казармі. Та казармою виявилася дитяча бібліотека.

«Мы все проснулись от громкого звука, как будто по нам стреляли. По факту мы проснулись от взрывов 2-х сбитых точек «У» огромной ракетой с радиусом поражения 50 футбольных полей. Весь день пробегал со списками, а вечером к нам приехало много грузовиков в БК и разным оружием».

Щодня російський окупант скаржиться на те, що мерзне. 26 лютого Андрюша отримує зброю.

«Первое построение – и сразу в лоб, новые управленцы – комбат коммунист, коммисар снабжения и комрот моей первой роты. Днем начали выдавать оружие. Мне дали АК, подсумок, разобрал, протер, отдал. После оружия пошел в магазин за канцелярией, где купил папку, портфель, бумагу, тетрадь и карандаш с ручкой. На вечер поступило сообщение, что каналы воды перебиты, и вода теперь по расписанию: утром 2 часа и вечером 2».

Бійці 14 бригади кажуть: окупант Андрюша впирався до останнього, аби своєю присутністю не опоганювати нашу українську землю. Та от сміливості здатися в полон йому не вистачило. Тож тепер його залишки удобрюють і без нього родючу землю. А наші бійці обіцяють поділитися наступними записами з його щоденника.