19-річна Софія Поліщук із села Залізниця Любешівського району виготовляє унікальні вишиті футболки і має власний бренд sss_brand.
Дівчина ще з дитинства дуже любила малювати, але в художню школу батьки не віддали, бо до неї потрібно було б їздити 15 кілометрів. Щоб чимось займатись записалась до музичної школи. Три з половиною роки грала на баяні, та потім цим перегоріла, – пише Район.Бізнес.
«Ще у школі до мене прийшла думка, що я хочу заробляти сама. Все починалось, як і в багатьох з села. Я ходила в ліс по ягоди, але мені це не подобалось. Пізніше почала і інтернеті продавати одяг через посередників. Займалась цим лише півроку, бо це взагалі не цікаво. Мені потрібно було себе творчо реалізовувати», – розповідає Софія Поліщук.
Якось у соцмережі Pinterest дівчина надихнулася красивими малюнками й подумала «А чому б це не вишити?». Так і розпочалась ще поки недовга історія sss_brand. Першу футболку, на якій Софія вишила «Кров з молоком» вона зберігає в себе, як символ того, що вона знайшла свою нішу.
Коли створила сторінку в Instagram, то всі дуже здивувалась. За словами дівчини, ніхто в її селі не міг подумати, що таким можна займатись, публікувати це в інтернеті, заробляти гроші.
«Не я перша, не я остання, хто цим займається. Але досі, коли я кажу, що займаюсь вишивкою, люди очікують побачити рушники чи ікони, вишиті хрестиком. Але нитка може лягати по-різному», – переконана дівчина.
Софія недарма почала займатись вишивкою. У неї ще досі є вишиванка, яку вишила прабабця і їй понад 60 років. У бабусі вдома цілий музей вишивки. Ікони, рушники, картини. Вона навіть вишила Тараса Шевченка дідусеві. Мама теж вишиває. І інколи навіть допомагає Софії, якщо дівчина не встигає.
«Я дуже люблю вишивати зимою, хоч і замовлень тоді менше. Це ще спогади з дитинства, коли ввечері в кімнаті збиралась мама і бабуся і вишивали до ночі двоє. Тому вишивка стала мені близькою».
І тато не сидить осторонь – допомагає відвозити замовлення на пошту.
Зараз профіль Софії набрав понад 600 підписників. Нехай не дуже багато, але головне не кількість, а якість, як каже дівчина. Її запрошували бути спонсором на Містері СНУ, Містер і Місіс факультету. Зараз вона готує колекцію для подібного конкурсу, але вже в київському виші.
«Якось я вишила футболочку дівчині, потім вона переїхала до Нью-Йорка. Коли гуляла по вулиці, до не підбігли запитати, де вона купляла цей одяг. Коли мені це розповіли, я була на сьомому небі. Бо це дуже приємно, і надихає далі творити».
ЧИТАТИ ТАКОЖ: Як виглядав магазин брендованого взуття у Луцьку XX ст.
