Луцька журналістка Віта Сахнік практикує походи у гори наодинці. Коли зрозуміла, що має вже необхідний досвід – зважилася на такий похід.

Про це вона розповіла у програмі «Жіночий клуб» на 12 каналі 12 жовтня.

За її словами, подорожувати у гори вона почала три роки тому, і за цей час було близько 15 походів, серед яких і соло-походи.

«Це була дуже давня ідея-фікс. Я довго обдумувала її і в той момент, коли відчула, що в мене достатньо досвіду, що я вже була на цьому маршруті, навіть двічі, що я достатньо добре знаю це місце, вирішила, що пора», – розповідає Віта Сахнік про свій перший соло-похід.

Каже, насправді було трохи страшно.

«Зазвичай люди, які не бувають у горах або мало бувають у горах, бояться тварин: ведмедів, вовків, рисей… Насправді я боялася людей. Тому що коли йдеш сам, трошки страшно місцевих людей, лісівників… Але коли я піднялася на полонину і вже зрозуміла, що це територія туристів. А туристи в принципі одне одному не шкодять, принаймні я таких не зустрічала», – стверджує Віта.

Вона розповіла про курйоз, який трапився з нею під час одного з таких соло-походів.

«Це вже була остання ніч у наметі, я трошки раніше прийшла на своє місце ночівлі, задрімала. І тут чую чиїсь дуже важкі кроки біля мого намету. І дихання майже мені у вухо через тоненьку стінку намету. Я розуміла, що це, швидше за все, корова, точно не ведмідь. Виходжу – а там чималенький бик. Чомусь корови чоловічої статі більш страшні, ніж  жіночої. У них якась репутація не дуже… Він не був агресивний, але не хотів відходити від мого намету. Я до нього кричала, вмикала йому музику – думала, він гучних звуків злякається. Але йому було абсолютно байдуже. Тоді дістала палицю і зрозуміла, що самого цього вигляду достатньо, навіть не треба бити, чіпати. І він пішов, ніякої шкоди не завдавши», – пригадує пригоду журналістка.

Вона стверджує, що планує й далі ходити у гори наодинці.

«Я планувала це зробити минулого тижня, але мені завадило те, що друзі запропонували піти з ними. І я пішла з ними. У походах із друзями є своєї плюси, і насправді я не хочу постійно ходити соло. Класно і те, і те. Для соло я ставлю собі більше обмежень: у зимовий період – точно ні, супернезнайомі, супердикі місця – теж ні», – ділиться досвідом Віта Сахнік.

Каже, похід у гори – це не тільки споглядання прекрасних пейзажів, а й своєрідне перезавантаження, релакс.

«У тебе є кілька основних завдань того, що ти маєш зробити за день: знайти безпечне місце для ночівлі, забезпечити собі їжу, тепло, у міру можливості сухий одяг – і все. Тобто ти не переймаєшся високими питаннями, не думаєш про події у країні. Я журналістка, і часто відчуваю перевантаження від цього інформаційного простору. А тут цього всього немає. Ти просто займаєшся основними речами, які тобі потрібні для виживання. Це дуже заспокоює, дає відпочинок від буднів, певний релакс. Я навіть вимикаю інтернет, коли в горах», – розповіла журналістка.

Фото зі сторінки Віти Сахнік у фейсбуці.