Киснева терапія – те, що врятувало безліч життів від смерті. Що більше важких хворих, то більше медичного кисню потрібно. Об’єми закупівель значно збільшилися і деякі українські лікарні стикнулися з його нестачею.
Водій Олександр Коваленко віз 21 тонну кисню на Волинь близько 20 годин. З міста Курахове, що в Донецькій області.
Чоловік розвозить кисень до багатьох українських лікарень. Не раз було таке, що виїжджати з життєво необхідним вантажем до Луцька доводилося посеред ночі.
На базі ковідного шпиталю в Боголюбах – дві кисневі бочки. Кожна вміщає по 12 тонн кисню. Влітку цьогоріч, розповідають, їх поповнювали раз на два місяці. Тепер, коли важких хворих з кожним днем більше, – два рази на тиждень.
За запасами кисню в бочках ретельно стежать: менше трьох тонн стараються не лишати. Тому саме зараз час їх поповнити. Машину підключають до кисневих бочок, налаштовують лічильники та по трубі транспортують.
Медичний кисень привозять з температурою -183 градуси у рідкому стані. Тут він нагрівається і до пацієнта в лікарню потрапляє вже газоподібному стані. У шпиталі в Боголюбах 178 кисневих точок. Зараз заповнені всі. Критичні ситуації трапляються щодня, не тільки в реанімаційному відділені.
“Якби цього не було або, не доведи Господи, сталася якась поломка чи злам, то рахуйте що більша половина цього корпусу за якісь лічені хвилини – їх не буде! Ось і все!” – каже завідувач реанімаційного відділення госпіталю у Боголюбах Юрій Філіпчук.
До пандемії лікарні не мали потреби в таких великих об’ємах кисню. Через коронавірус пацієнти страждають на кисневе голодування. Коли насичення крові киснем падає, людині необхідно надавати цілодобову кисневу підтримку. У важких випадках, коли людина не може самостійно дихати, її підключають до апарату штучної вентиляції легень. Такі пацієнти лежать у реанімації.
Наразі в Україні ліцензії на виробництво медичного кисню мають 16 підприємств. Проте з них лише шість виготовляють саме рідкий кисень, з якого потім утворюють газоподібний. Частина компаній є лише його постачальниками.