Вараш з початком воєнних дій став прихистком для багатьох переселенців, у тому числі й медиків. Лікарі не лише облаштувалися на новому місці, а й знайшли можливість і далі працювати за фахом. Про життя й роботу у новому для себе місті – у сюжеті.

«З початку бойових дій я приїхала сюди з м.Києва, десь на 4-й день…», «Евакуація, евакуаційний потяг, у нас були обстріли…», «Коли почались вибухи, так як і скрізь, так от і приїхали…», «Коли це все почалося, майже весь цей час, який я знаходилась у Херсоні, я була на роботі. Дуже довго наважувалась на це все, і в один момент просто зібралися і поїхали…». Так розповідають медики про те, як їм вдалося почати нове життя.

Цих людей об’єднує бажання жити та працювати на благо України, а ще – усі вони наразі внутрішньо переміщені. Хірург, неонатолог, педіатр, фельдшер вимушено покинули свої домівки та сьогодні працюють у Вараській багатопрофільній лікарні.

«Колектив хороший, директор привітна, колеги-хірурги привітні, завідувач хірургії. Дуже позитивно поставились до того, що в них нова людина», – ділиться враженнями лікар-хірург Тарас.

Тарас Миколайович спеціалізується на загальній хірургії та ультразвуковій діагностиці. За плечима 15 років стажу, вища кваліфікаційна категорія в хірургії та перша категорія в УЗД.

«Коли приходять на роботу нові лікарі, це тільки позитив. Вони заряджають новою енергією, заставляють придивитися, прислухатися і вони прислухаються до новинок, які є в нашому закладі», – каже керівниця медзакладу Тетяна Латишенко.

У приймально-діагностичному відділенні зараз працює киянка Наталія.

«Добре працюється. Пацієнтів вистачає, цікаво. Я як педіатр, але приймаємо і дорослих з різними патологіями, це і неврологічні, і кардіологічні, і інфекційні. Для мене це як практика, додаткове навчання», – розказує лікарка-педіатриня Наталія.

У здоровпункті ПТУ РАЕС нині працює Валерія. Родом вона із Херсона, там набувала досвіду фельдшера виїзної бригади швидкої допомоги.

«Насправді думки про те, щоб виїхати, виникли не одразу. Але в якийсь момент зрозуміла, що краще виїхати. Коли виїжджали, місто було окуповане, проїжджали російські блокпости, нас сильно перевіряли», – пригадує фельдшерка здоровпункту Валерія.

Війна змінила життя багатьох людей. Доводиться пристосовуватися до нових умов, підійматися і далі йти.

«Я переживаю війну вдруге. Перший раз переживала війну у 2014 році…» – каже лікарка-неонатологиня Ірина.

Ірина приїхала з Краматорська. Важкий досвід роботи під час війни прийшов у Донецькому обласному центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Для порятунку людей там організовували санавіацію.

«Сирени нас не лякають, знаємо, як евакуюватися, як надавати допомогу породіллям і новонародженим, як організувати безпечний вихід. На досвіді знаємо, як все робити швидко та якісно», – запевняє Ірина.

Сьогодні усім їм хочеться додому, але розуміють: поки  це неможливо.

«У нас там робота, дім, друзі, сім’я, хочеться туди, але тут теж добре», – стверджує лікарка-неонатологиня Ірина.

Очільниця Вараської лікарні каже, що у медзакладі завжди раді підтримати колег.

«Треба підтримати людей, які змушені переселитися. Їм важко в будь-якому випадку. Втратили не тільки роботу, а й друзів, місце проживання, все. Чим ми можемо підтримати? Не тільки фінансово, а й давши роботу. Вони залюбки працюють, із задоволенням, з усією віддачею. Люди, які втратили роботу і не мають за що жити, цінують те, чого нас ця війна навчить. Цінувати те, що маємо», – зазначає керівниця Тетяна Латишенко.