Ще якісь два місяці тому Павло Боярчук безтурботно ганяв м’яча зі своїми друзями. Сьогодні він лежить у обласній дитячій лікарні, і тільки й мріє вийти знову на вулиці та прогулятися на свіжому повітрі.
Активний, веселий і добродушний Павло – син лучанки Тетяни Боярчук, яка звернулася до журналістів по допомогу. Коли вона почула діагноз сина, то була у відчаї. Зараз жінка взяла себе в руки і вирішила: треба рятувати дитину, – пише ІА Конкурент.
У Павла – остеосаркома правої верхньогомілкової кістки. Почала руйнуватися колінна чашечка, і хлопець не може стати на ноги. Його носять на руках, а часом він ходить на милицях. Хвороба швидко прогресує, а отже терапію потрібно почати негайно. Оплатити повністю лікування хлопчика сім’ї не під силу. Павло наразі проходить курс хіміотерапії, після якої йому потрібна дороговартісна операція із видалення пухлини. В Україні не поспішають братися за лікування хлопця, а тому сім’я Боярчуків шукає варіанти за кордоном. Там, каже Тетяна, прогнози значно кращі.
“Ми вже першу хімію пройшли. Йому потрібно пройти ще дві хімії, і буде оперування. Оперувати хочемо у Білорусі. Ми відправили туди діагноз у п’ятницю, лікарні подивилися його і сказали суму: 60 тисяч доларів. Сиди входить і колінний протез, і наступні хімії”, – розповідає Тетяна Боярчук.
Хворобу у хлопчика виявили зовсім недавно, однак, вона сильно вражає організм дитини. Почалася вона дуже несподівано: Павло упав і травмував коліно. Після рентгену лікарі сказали, що в дитини просто розтягнення. Коли біль не минав, зробили ще один рентген, і запідозрили тріщину. Хлопчику наклали гіпс, а нога продовжувала боліти і почала пухнути.
“Через знайомих я звернулася в обласну лікарню. Там знову зробили рентген і сказали, що в сина пухлина, швидше за все, злоякісна. Зробили біопсію, яка підтвердила, що саркома злоякісна. В Україні таке лікування теж роблять, але за кордоном, кажуть, значно краще. У нас все затягують, а я не хочу втрачати час. На Великдень до Павла цілих 4 дні не приходив лікар. Мене лякає таке відношення”, – говорить стурбована мама.
Павло – семикласник школи №15 у Луцьку. Вже місяць він не ходить до школи. Кожні три тижні йому повинні колоти хімію, після якої у хлопця почалися проблеми з легенями і стоматит. За півтора місяця йому вже можна буде робити операцію.
“Він у нас такий… Вчиться не дуже добре, але він дуже добродушний. З дитиною мені допомагає, в магазин піде, як попрошу. В село любить їздити допомагати. На плавання ходив, футболом займався. А з уроками – як усі хлопці… Зараз йому найбільше бракує спілкування з друзями, прогулянок. Він останнім часом не дозволяє себе фотографувати, і найбільше хоче просто прогулятися з друзями. Скучив за ними дуже”, – говорить про свого сина Тетяна.
