Цьогоріч школярі довго не бачилися у класах, не мали останнього дзвоника, а одинадцятикласники ще й не зможуть відсвяткувати випускний так, як це робили попередники. Одна традиція для луцьких школярів таки лишилася незмінною: у центрі міста медалями нагородили тих, хто 11 років провів за підручниками, аби кожен предмет знати на відмінно. Чи важко це було і чи вплине нагорода на їхнє майбутнє – розповіли Ользі Матвєєвій.

Новоспечені випускники розповідають про уроки, що за 11 років навчання стали улюбленими. Утім, медалі на їхніх грудях свідчать про те, що не лише улюблені – кожен предмет вони знають на високому рівні.

Сьогодні золоті медалі отримали усі ті випускники, які роками старалися, докладали зусиль, вчилися, аби розуміти усе, що пояснювали вчителі. Комусь це далося легше, хтось доклав чимало зусиль.

Випускники зізнаються: для них золота медаль – це не про оцінки.

«Це також допоможе в житті майбутньому досягати цілей так само, як ми досягнули золоту медаль», – вважає випускниця Дарія Поліщук.

«Ми навчилися, набралися тих навичок, з якими буде простіше йти по життю», – стверджує медаліст Павло Сокол.

«Це певне досягнення особисто для себе. Це вміння ставити мету і досягати», – додає Анна Ковалевич.

«Мені здається, це мотивація рухатися далі. Тому що ти показав, що можеш вчитися добре і далі – і в університеті», – висловлюється Марта Турчинська.

Те, що золота медаль і високі досягнення у школі, – це внесок у щасливе майбутнє, переконаний міський голова Ігор Поліщук. Вміння, працьовитість, наполегливість і щоденна робота над собою обов’язково дадуть результат.

«Навіть не ті знання, які здобувають, хоча і вони допоможуть, а саме виховання оцих принципів, рис характеру може допомогти в майбутньому. Головне – не втратити це, не відчути, що ти вже на олімпі, всього досяг і можна розслабитися. Далі багато роботи, і вона може бути ще складнішою», – каже мер.

Чимало труднощів одинадцятикласникам вже довелося подолати. Бо ж навчальний рік був далеко не легким, зізнаються директори шкіл. Це і опрацювання матеріалу вдома, без вчителів, і навчання без однокласників. До слова, сьогодні вони бачаться вперше за 4 місяці.

«Таке невеличке свято, яке сьогодні є, це і є те, заради чого там на сході захищають нас», – вважає директор 26-ї школи Іван Леуш.

Цьогоріч урочисте вручення особливе й тим, що на нього не вплинуло зовнішнє незалежне оцінювання. Тобто якщо раніше, аби отримати медаль, чекали результатів тестування, то нині мультипредметний тест, що складатимуть замість ЗНО, ще попереду.

Медалістами у Луцьку стали понад 2 сотні випускників: 160 із них – золоті, 43 – србні.

У важкі часи не вдасться відсвяткувати випускний, як мріяли: із гучною музикою, танцями і сходом сонця. Але цю важливу для кожного мить – завершення школи – із людьми, що за 11 років стали рідними, обов’язково відзначать. Бо ж наші Збройні сили дають таку можливість.