Фанатіє від Зеленського, воліє пошматувати путіна і має лиш одну мрію – померти у Краматорську, що за багато років уже став рідним. Наша Анастасія Качина познайомилася з 96-річною переселенкою з Донеччини.
Про народження в росії, кохання з українцем і бажання побувати на «Розсміши коміка» – у сюжеті.
Про свої 96 років життя Віра Терентіївна може говорити годинами. Народилася в Росії, пережила Другу світову і в 1948-му опинилася в Краматорську.
«Я тепер не росіянка, а українка справжня. Все», – заявляє впевнено жінка.
У 1952-му вийшла заміж за волинянина. «Я сирота, і він сирота. Ми зійшлися, а потім почали все наживати. І нажили всього. Все в нас було», – розповідає Віра Приймак.
Згодом завагітніла, однак пологи були важкими, дитину не врятували. Народжувати вдруге лікарі забороняли, однак подружжя таки ризикнуло.
«Я вже йшла в роддом не народжувати, а на смерть. А воно вийшло нормально», – веде далі розповідь.
Якби не те рішення, певнить жінка, нині, в її 96, нікому було і склянки води подати.
«За мною доглядають і син, і невістка, як за малою дитиною», – тішиться вона.
Родина Приймаків приїхала на Волинь у березні. Кажуть: «асвабадітєлі» лишили їх практично голими й босими. Найгірше, певнить пані Наталія, невістка Віри Приймак, що її рідна мати, яка живе в росії і підтримує вбивцю путіна.
А ось 96-річна Віра Терентіївна, як тільки почує прізвище президента росії, слів не підбирає: «Я б його зараз роздерла на шматочки… Щоб він не цілим здихав!».
А ось про Володимира Зеленського може говорити годинами. Каже, обожнює його ще з того часу, як він у її улюбленій телепрограмі знімався.
«Розсміши коміка» – це моя улюблена передача», – розповідає Віра Приймак.
Син пані Віри Олександр зізнається: взяти участь у «Розсміши коміка» – мрія його матері. Віра Терентіївна навіть гуморески в зошит записувала.
А надто захоплюється пенсіонерка Володимиром Зеленським нині. От тільки виступи, каже, вже не ті… І вже геть не смішно.
У свої 96 пані Віра хоче лише одного: померти в рідному їй відбудованому Краматорську. А поки путінське військо не полишає нищити Донеччину, вона разом із рідними чекатиме перемоги тут – у Луцьку.