Братська для Луцька Волноваха зруйнована вщент. У місто зайшли російські загарбники та нещадно стріляють у мирних людей, житлові будинки та все, що бачать. Тут уже давно немає води та будь-яких умов для життя.

Як же виїжджають з міста мешканці та чому багато хто лишається?

Волноваху на Донеччині росіяни знищили майже вщент. Вулиці більше нагадують кадри з фільмів жахів, а люди живуть у підвалах. Виїжджати з міста, де прожив усі 50 років, Андрій Попко, каже, дуже не хотілося.

Андрій – начальник залізничної станції у Волновасі. Бомбити, розповідає, почали у перші дні війни. На третій чекали потяг із гуманітарним вантажем. Він і ще двоє колег приймали його уночі під нещадними обстрілами окупантів. Після цього працювати було неможливо, і він з родиною переїхали у підвал.

У Волновасі одразу зник зв’язок. Тому люди не розуміли, що відбувається насправді. Якось знайшли старий радіоприймач, а батарейки вийняли з дитячої іграшки. Так дізналися, що відбувається в країні.

«Волноваху не взяли. Бо бої йшли дуже запеклі. Стріляли з усіх видів озброєння, але хто де – на той час розуміти було дуже тяжко. Кожні 10-15 хвилин обстріли, летить туди, потім звідти. Це все горить, потім мінами підпирають», – описує побачене начальник залізничної станції Волновах Андрій Попко.

Обстріли майже не припинялися. Вибігали, щоб узяти щось із речей чи їжі у квартирі. Одного разу, після ракетного удару дому вже не побачили. Вікон та стін майже не лишилося, дах – дірявий. Щойно 5 березня організували перший «зелений» коридор – вирішили їхати.

Куди їхати – довго не думали. Вирушили до міста-побратима Луцька. Допоміг вибратися з пекла настоятель храму Святого Миколая Чудотворця у Волновасі Макарій Дядюсь. Уже чотири роки, як він із Волині перебрався до Волновахи, щоб служити у новозбудованій українській церкві. Її збудували в пам’ять загиблих бійців волинської 51 бригади. У 2014 російські війська жорстоко їх розстріляли. Тепер зруйнований і цей храм. Хоча до останнього стояв, як свічка.

«У храм влучив снаряд. Я здивувався, як він, дерев’яний, не згорів, а просто зруйнувався. Дзвіниця і капличка стоять, але храм зруйнований», – каже настоятель Макарій Дядюсь.

Владика Михаїл, митрополит Луцький і Волинський, каже, що гордиться служінням отця Макарія. А храм, впевнений, не полишать.

«Буде репарація, будуть інші варіанти із’яти руські гроші, і відбудуємо ще кращий храм, ніж був. Він частково зруйнований, не придатний сьогодні для богослужіння. Але, дякувати Богові, основи храму сьогодні стоять. Відбудуємо», – впевнений митрополит Михаїл.

За словами отця Макарія, зараз місто зруйноване на 80%. Він та його оточення займаються евакуацією людей. Працюють з усіх сил. Багатьох уже врятували, але велика частина населення піддається пропаганді. В одній із лікарень було близько 400 людей. Ті повірили окупантам і не захотіли врятуватися.

«Я вас прошу, ми вас вивеземо, ми до вас більше не повернемося, бо в нас не хватить сили і здоров’я. У нас хватає інших людей вивозити, ми на вас тратимо час. Я їх просив, казав, що без води, без нічого скоро будуть їсти один одного, бо харчі закінчуються, а велика кількість людей. Щоб ви розуміли, ніхто не піднявся», – розповів священник.

Усі, кого вдалося вивезти з Волновахи, не постраждали. Пошкодили лише колеса автівок, тому що наїжджали на осколки снарядів, які падали на землю. Отець Макарій каже, евакуація постійно відбувається під обстрілами. Утім, вони руки не опускають і роблять усе можливе задля перемоги над російськими загарбниками.