Сьогодні в Україні – роковини трагедії на Чорнобильській атомній електростанції. У ніч на 26 квітня 36 років тому на четвертому енергоблоці сталося два вибухи, що повністю зруйнували реактор. Почалася пожежа, внаслідок якої в повітрі з’явилися викиди радіоактивних речовин. Це призвело до десятків загиблих і постраждалих.

Нині навколо станції – 30-кілометрова зона відчуження. Утім, ще одна загроза виникла там вже у незалежній Україні. Про найбільшу техногенну катастрофу минулого століття і про наслідки окупації Чорнобиля розповіла Ольга Матвєєва.

1986 рік. У ніч на 26 квітня на Чорнобильській атомній електростанції лунає вибух, що згодом змінює життя мільйонів людей. Щоправда, тоді ще цього не усвідомлювали. Одна за одною пожежні машини вирушають гасити пожежу на четвертому реакторі, проте за одну лиш ніч її наслідків усунути не вийде.

«Я був командиром полку, служив під Одесою. Мене підняли за тривогою. 1 травня я уже весь полк відформував, 3 травня прибув туди», – пригадує ліквідатор аварії на ЧАЕС Анатолій Архіпов.

Тоді, розповідає, вже розуміли, куди їдуть. Сотні хлопців вирушили відкачувати воду з-під реактора та очищати техніку.

Уже наприкінці травня службовці отримали великі дози радіоактивного випромінювання, і їх відправили додому. Сам Анатолій виїхав із зони 6 червня. Наслідки ліквідації катастрофи відчули не відразу. Розповідає, хтось пішов із життя через місяць, хтось через рік, а когось лихо обійшло.

Проте роботу Чорнобильська атомна станція не припиняла. Попри повністю зруйнований 4-й реактор, усі інші вибух не пошкодив. Василь Мегрель, який тоді працював на приладобудівному заводі у Луцьку, неодноразово їздив у зону, аби налагоджувати роботу на інших блоках.

«Усі заводи виробники комплектуючих посилали своїх працівників для перевірки… Із 1 серпня ми там були, коли запускали перший блок. Потім у грудні, коли мали запускати третій блок», – розповідає ліквідатор аварії на ЧАЕС Василь Мегрель.

У 1987 році ліквідовувати наслідки катастрофи вирушив Віктор Семенюк. У той час він працював пожежником у Луцьку.

«По прибутті на Чорнобильську станцію був розподілений на караул. В караулі працював диспетчером. Коли були вільні зміни – відновлювали побут, зв’язок у другій частині Прип’яті», – каже Віктор Семенюк.

Тоді у Чорнобилі жили лише працівники станції та ті, кого відправляли ліквідовувати наслідки трагедії. Серед них – понад 3 з половиною тисячі волинян. Менше половини нині залишилися живими.

«З людей, які були на ліквідації, жодного здорового немає. Є перша категорія – інваліди, друга категорія. Але повноцінно здорових немає», – переконує голова громадської організації «Союз інвалідів Чорнобиля Волині» Ростислав Кухтей.

Життя у зону відчуження почало повертатися лише впродовж останніх років. Туди масово ринули туристи із різних куточків України та світу. Там почали будувати дороги, з’являлися готелі, заклади харчування – словом, усе, аби приваблювати подорожувальників.

Утім, 24 лютого 2022 року у Чорнобилі з’явилась нова загроза – у вигляді російських окупантів.

«Це повні ідіоти. Вони не стільки вплинули на навколишнє середовище, хоч вплинули – там підвищений радіаційний фон, але те, що вони довели своїх людей до променевої хвороби – це стовідсотково», – впевнений Ростислав Кухтей.

П’ять тижнів окупанти провели у зоні, зокрема у найбільш ураженому радіацією Рудому лісі. Під час їх перебування там виникали локальні пожежі. Сама станція залишалася без електрики, а вся техніка працювала на генераторах. Роботу ЧАЕС контролювали працівники, що опинилися в окупації.

«Але вони повністю зберегли безпечний радіаційний стан на проммайданчику ЧАЕС. На сьогоднішній день повністю перекриті всі підходи в Чорнобильську зону з боку республіки Білорусь. Відбувається ще до цього часу обстеження ділянок, де перебували окупаційні війська, розмінування і так далі», – каже офіційний організатор поїздок до зони відчуження Павло Бабарига.

Уже найближчим часом до Чорнобиля планують приїхати міжнародні експерти з ядерної та фізичної безпеки, аби доставити обладнання, провести радіологічні оцінки та відновити системи моніторингу гарантій.

«Зараз повністю йдуть відновлювальні роботи. Вони є достатньо масштабними. Вони не займуть тиждень чи навіть місяць. На це треба час. Але все, що треба на сьогоднішній день, – щоб Чорнобильська зона була безпечною для України, для світу – ці всі кроки зроблені», – повідомив Павло Бабарига.

Нині внаслідок опромінення страждають лише окупанти, в яких уже діагностували променеву хворобу через бездумні рішення своєї верхівки. А вся Україна сьогодні вшановує тих, хто постраждав внаслідок злочинної діяльності тієї ж влади, що й призвело до катастрофи світового масштабу. Внаслідок аварії постраждали близько 12 мільйонів невинних людей.