З початком повномасштабної війни на вулицях Луцька дедалі частіше звучить мова агресора. Люди не вважають за потрібне розмовляти українською, мовляв, і російську всі розуміють.

Анастасія Качина дізналася, чому деякі українці не хочуть говорити державною, чому російськомовним важко розмовляти українською і головне – як і за скільки часу можна назавжди викорінити з людини «рускій язик» і його акцент.

В україномовному Володимирі виник конфлікт, коли російськомовних переселенок попросили говорити державною. Але зараз не про конфлікт, а про його причину.

У містах і селах Волині нині дійсно багато російської. Пані Тетяна, як і ті жінки, була російськомовною переселенкою. Нині ж, вихваляється: навчилась щебетати солов’їною.

«Мені дуже соромно. От я приїхала, а там ми не замислювались. Україна, жили собі і жили. Ну якось так. Всі говорять», – розповідає переселенка з Маріуполя.

Про те, що колись зможе говорити українською, зізнається, й подумати ніколи не могла. Та за два з половиною місяці таки заговорила. Хоч дається українці це досі складно.

Має величезне бажання перейти на українську і письменниця й блогерка з Харкова Анна Гін.

«Складно перейти на українську. Складно. Я російськомовна. Я народилася, виросла у Харкові. Це російськомовне місто. Мені мати колискові співала російською», – каже письменниця.

І цькувати російськомовних за те, що вони не говорять українською – це не по-людськи, певнить пані Анна.

«Я розмовляю мовою своїх батьків, я розмовляю мовою свого міста, мовою, на якій я виросла. Це співпадіння, що цією, чи схожою, мовою розмовляють росіяни, хай їм грець», – запевняє Анна Гін.

Розказувати про те, що зараз величезний гріх говорити російською, вважає вона, – маніпуляція. А надто дратує її, коли людей змушують перейти на українську.

«Мені здається, зараз це так не на разі. От дуже не на разі. Воно повинно прийти саме. Оті срачі у фейсбуці – це не те, через що російськомовні почнуть розмовляти українською. То не те, зовсім», – впевнена вона.

Харків’янка каже: багато російськомовних можуть говорити державною, але більшість з них мають психологічний бар’єр.

«Мені важко бути не смішною, такою неповажною до української мови. От розмовляти, як зараз. Отакий бар’єр психологічний у мене є. Я зараз з вами розмовляю і думаю: блін, не можу згадати те чи інше слово. Мені соромно! Ось що мені найважче», – пояснює письменниця.

Чому російськомовним українцям важко говорити державною, розпитуємо філологиню Оксану Приймачок. До слова, у перші дні повномасштабного вторгнення вона серйозно взялася викорінювати з українців мову агресора.

Оксана Приймачок каже: російськомовним надто складно вимовляти слова з «г», «ч», «щ» та м’яким «ц».

«Для того, щоб заговорити, нам достатньо 15-20 занять. Сьогодні в нас 17-те чи 18-те, я собі так рахую ті заняття», – розповідає викладачка.

За її словами, якщо де-не-де виникають конфлікти з приводу того, що хтось не хоче чути російської мови, то це абсолютно нормально. Бо це – прояв мовної війни.

«У нас мовний фронт в Україні іде так само, як і фронт бойових дій. І хто цього ще не зрозумів, то це біда цієї людини. І знаєте, цього можуть не зрозуміти або зовсім неадекватна людина, або людина, яка справді є прихильником руского міра», – впевнена кандидатка філологічних наук.

Вона каже: фрази «ми так прівиклі», «нам так удобна» і «ви нас всьо равно панімаєтє» звучатимуть доти, доки українців не почнуть карати за їхню російську.

«Порушення мовного закону має бути покваліфіковано як злочин. І тоді, я думаю, що все більш-менш стане на свої місця, бо інакше тут бути не може», – заявляє Оксана Приймачок.

Нині Україна хоче вистояти проти російського монстра. Монстра, який має на меті знищити Україну, українців і все українське. То, запитує філологиня, чи не на часі вбивати ворога і українським словом?