За 19 днів війни понад два з половиною мільйони українців покинули країну, за даними ООН. Люди похапцем збирають речі та покидають свої домівки. І часто не мають змоги забрати домашніх тварин. Хтось лишає вдома, а хтось навіть прив’язує ланцюгом до стовпів. Але є і ті, хто, навіть ризикуючи власним життям, ні на мить не розлучається зі своїм улюбленцем.

Ми зібрали декілька історій людей, які, попри сильні бомбардування, втікали від куль окупантів із собаками, котами і навіть папугами. І водночас зібрали поради фахівців про те, як підготувати домашнього улюбленця до довгої дороги і як опісля приїзду заспокоїти тварину.

Лідія з Намаскаром приїхали до Луцька із Краматорська, що на Донеччині. Тут, у спортакадемії, яку облаштували для прийому біженців, проживають уже кілька днів. Кажуть, утікати від війни з котом чи без – довго думали.

«Можливо, комусь із близьких залишити. Звичайно, викинути – ні, тому що ми відповідальні за тих, кого приручили… Якщо буде ситуація, коли доведеться рятувати кота або когось із близьких, я, звичайно, виберу близьких», – міркує жінка.

Та у рідному Краматорську рідним людям кота таки не залишили. Хоч Лідія з чоловіком не знали, скільки часу доведеться трястися в дорозі, та Намаскар був весь час із ними.

Це не єдиний кіт у цьому тимчасовому житлі для біженців. Із гарячих міст сюди привезли ще одного кота, двійко собак і навіть папуг.

Сергій показує папуг на телефоні. Його дружина поїхала з ними, лишилася тільки величезна клітка.

«Він у нас звик до того, що їздить в автомобілі. Тільки на кордоні вискочив – ловили всім автобусом», – пригадує чоловік.

Собачці Алісі 11 років, вона теж із Краматорська. Власниця собаки каже: тікати від війни з Алісою довелося вже вдруге. Вона має серйозні проблеми зі здоров’ям. Навіть тут, далеко від дому, Світлана ні на секунду не покидає Аліси.

Собака не менш ніж кожен українець, кожна дитина потребує уваги, бо, як і люди, тварини теж відчувають страх і переживають стрес.

Зоозахисники кажуть: якщо ви приймаєте рішення їхати з міста чи країни і при цьому не берете із собою свого домашнього улюбленця, це означає, що ви свідомо обираєте для тварини смерть.
«Якщо ви її просто викинете на вулицю в надії, що вона пристосується, якось виживе або хтось її врятує… Ні, вона не виживе, не пристосується, ніхто її не врятує. Вона доволі швидко загине», – запевняє зоозахисниця Наталія Шевчук.

Не варто боятися того, що ваша домашня тварина не зможе перенести довгу дорогу чи створить надто багато незручностей у транспорті.

Щодо собак, то, кажуть зоозахисники, з ними проблем у дорозі не буде.

«Котики більше стресують. Їх обов’язково треба везти в переносці, не на руках. Якщо у вас немає спеціальної переноски, то ви можете її обладнати з коробки, зробивши декілька отворів у ній, щоб котик не міг через них пролізти, але могло заходити повітря. Протягом дороги перевіряйте, чи котик не хоче попити води чи трішки поїсти. Бажано не виймати котика з переноски протягом всієї дороги, тому що він може від стресу просто вирватися і втекти», – застерігає Наталія Шевчук.

Через стрес кіт може втекти, і будучи в переносці.

«Я, коли своїх везла, перев’язувала і коробку, і переноску або скотчем, або мотузками, щоб точно він не вирвався, не роздер коробку», – стверджує вона.

Під час перетину кордону, каже зоозахисниця, ніхто не перевіряє документів на тварин.