В період, коли усі розважальні заклади Луцька зачинені, а домашні справи – виконані, лишається шукати натхнення та мотивацію у книгах.  Тож тепер у вас з’явилася чудова нагода аби дістати з полиць забуті твори чи почитати щось нове. 

Декан факультету філології та журналістики СНУ імені Лесі Українки Лілія Лавринович підготувала топ-6 книг, які радить почитати під час карантину.

Катерина Калитко: «Земля загублених, або Маленькі страшні казки»

Це книжка, яка у процесі читання щоразу викликала здивування: невже так може писати українка?Вона складається з дев’яти самостійних історій, які переплітаються одна з іншою не тільки і не стільки за змістом, як спільним мотивом. Сама авторка визначила його так: «Інакшість як даність». Що відбувається з тим, хто не такий, як інші? Як йому вибудовувати стосунки зі світом? Чи можна переходити межі між Я та Іншим?

«Маленькі страшні казки», подеколи навіть моторошні, розповідають про такі переходи і взаємодії. В оповіді поєднуються містично-магічне і реально-побутове. Така собі версія українського магічного реалізму, але не модного зараз декоративного магічного реалізму, а дуже глибокого, органічного, видобутого з якихось ще не звіданих шарів української ідентичності.

Тарас Прохасько: «Так, але…»

Цьогорічний лауреат Шевченківської премії, письменник-філософ, який у коротеньких текстах-історіях чи текстах-замальовках цієї книжки намагається наблизитися до якоїсь маленької істини. Це не оповідь у звичному сенсі, а, швидше, думки, прикрашені невеликими фрагментами невигаданих історій, які дають можливість якось но-новому, через несподіваний ракурс побачити звичне або пізнати щось, про що ніколи не думав, а було би варто… Це книжка, яку не варто читати одразу всю. Вона вимагає довгого думання, осмислення та переосмислення прочитаного…

У Прохаськовім письмі, як і в його постаті загалом, дивним чином поєднуються майже дитяча безпосередність і глибока мудрість, іронія і серйозність, простота і складність… А найголовніше – це дуже світле та оптимістичне письмо. Досвіду і словам цієї людини хочеться беззастережно вірити.

Даніель Кельман: «Обмірювання світу»

Про цей роман кажуть, що в Німеччині серед книжок сучасних авторів за популярністю він поступається тільки «Запахам» П. Зюскінда. Роман належить до жанру історичної реконструкції та розповідає про життя двох геніїв, знаменитих учених XVIII століття – математика й астронома Карла Фрідріха Ґауса та натураліста Олександра фон Гумбольдта. Але це не традиційний біографічний твір, хоч складова життєпису витримана до деталей. Це цікава суміш пригодницького, історико-біографічного, філософського і навіть метафізичного роману.

Автор зображає долі двох вчених, які присвятили своє життя вимірюванню всесвіту – абсолютно різних за характерами, темпераментами, за способом життя (коли Гумбольдт об’їхав практично весь світ, то Ґаус майже не виїжджав за межі рідного простору), але між ними є невидимий зв’язок. Побудова оповіді на контрасті робить її дуже динамічною, а мова твору – легка, доступна та зрозуміла.

Лю Цисінь, «Проблема трьох тіл»

Ця рекомендація – для любителів наукової фантастики. Популярний сучасний китайський фантаст написав трилогію «Пам’ять про минуле Землі», яку часто згадують саме за назвою першого роману. До трилогії входять також романи «Темний ліс» та «Смерть безсмертна». Назва роману «Проблема трьох тіл» – апеляція до сформульованої ще Ньютоном класичної задачі небесної механіки, в якій треба знайти траєкторії трьох тіл, що притягуються за законом всесвітнього тяжіння, і яка (задача) досі вважається не розв’язуваною математично. Власне, її розв’язання лежить в основі наукового припущення твору.

Сюжет переповідати не буду, але є тут і цілком упізнавані історичні реалії часів   китайської культурної революції 1960-х рр., і вторгнення інопланетян, і зоряні війни, і штучний інтелект… Загалом науки, як годиться, в цьому тексті чимало, але це не надто ускладнювало мені-філологу процес читання, бо – динамічний сюжет, бо – глибокі філософські підтексти, бо ­– цікаві, добре прописані образи персонажів.

Томас Ніколс: «Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими»

Це нонфікшн, у якому автор досліджує парадоксальну ситуацію: попри безпрецедентний доступ до інформації, який має сучасна людина, вона, м’яко кажучи, не розумнішає, коли будує систему своїх знань на інформації з інтернету. Ніколс стверджує, що сучасна ера технологій і комунікації, з одного боку, уможливлює стрибки в знаннях, але, з іншого – підсилює людські недоліки та заохочує їхню появу, спонукає до відсутності критичного мислення, коли кожен нефахівець вважає, що має в руках істину в останній інстанції (яку насправді ото щойно загуглив). Відтак люди, комунікуючи  в мережі (і не лише), більше сваряться, не слухають одне іншого.

Як наслідок, стверджує автор, – фахівці виявляються непочутими у світі агресивної інформації, зокрема й фахівці медіасфери. У книжці багато прикладів, які ілюструють ефект Даннінга-Крюгера, смерть фаховості і наслідки цього процесу. Звичайно, автор пропонує свої рецепти зменшення негативних наслідків описаного явища.

Ольга Токарчук: «Книги Якова»

Ця книжка нещодавно вийшла друком у перекладі Остапа Сливинського у видавництві «Темпора». Чимала за обсягом – майже 1000 сторінок, якраз у часі карантину добре зануритися…Перші сторінки, як це часто буває в Токарчук, дивують і зачаровують…

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Спорт вдома: 9 ефективних вправ від луцького тренера. ВІДЕО, Як не набрати вагу під час карантину: поради луцької фуд-тренерки