Плетіння сіток – як вишивання. У Боратинській школі з нагоди дня вишиванки – особливе волонтерство. Так, традиційно у цей день вчителі та учні вдягнули сорочки. Але на цьому не все: сам процес плетіння вони порівнюють із вишиванням сорочки.

Про «мистецтво» виготовлення сіток розпитувала Ольга Матвєєва.

Пані Інна плете сітки для наших Збройних сил у перервах між онлайн-уроками. Вона – вчителька біології в боратинському ліцеї. У шкільному спортзалі разом із нею десятки колег, які вчителювання поєднують із волонтерством.

«Уже після роботи дійсно ставали, робили сітки. 5-6-та година вечора, можливо, й довше лишалися при потребі, якщо було з чим працювати, були тканина, сітки», – каже вчителька-волонтерка Інна Гордовська.

За три місяці плетіння пробували чимало технік, однак зупинилися на одній. Аби сітки максимально захищали наших бійців, насамперед прискіпливо ставляться до вибору тканини. Показують тканину, яку спеціально замовляють.

«Вона просочена матеріалом, який не дає їй горіти. Тобто ми обов’язково враховуємо, щоб тканина була така, щоб не горіла, не плавилася, і відповідно буда безпечною в разі потрапляння якогось снаряду, щоб від неї не було шкоди», – розповідає волонтерка Катерина Гольченко.

Жартують: усю тканину в Луцьку вже викупили, адже за день виготовляють щонайменше 10 сіток. Насправді ж нині є проблеми з поставками, бо досі чекають матеріал, який замовили ще кілька тижнів тому. Але вихід знайшли.

«Ми просто фарбуємо білу звичайну тканину. Цю вже тканину ріжемо вручну і міксуємо тоді з купленою, щоби більше було виробництво», – пояснює Катерина Гольченко.

Плетіння сіток пані Інна порівнює з вишиванням.

«Коли плетеш сітку для наших воїнів, то так само з любов’ю, як і вишиванку вишиваєш», – стверджує Інна Гордовська.

Нині у національному вбранні неспроста: українці 19 травня відзначають день вишиванки. Що одягти сьогодні – ніхто не вагався. Катерина Городюк, вчителька початкових класів, показує свою сорочку – подарунок мами.

Поряд, теж у вишиванках, бігає малеча. Другокласниця Катя не вчиться у цій школі, але живе неподалік – тож прийшла допомагати.

Свою ініціативу у школі назвали «Вишиванка для ЗСУ».

«Адже це дуже символічно. Саме маскувальна сітка є вишиваним оберегом. І не лише вишиваним, а й практичним для наших воїнів і наших захисників. Колись жінки, вишиваючи сорочки для своїх чоловіків і синів, обдумуючи кожен хрестик, вкладали свою любов», – ділиться роздумами директорка школи Мирослава Бойчун.

Так і нині вчительки-волонтерки, а також їхні учні вкладають у кожен вузлик свою любов і вірять: ці сітки врятують не одне життя.