Співзасновник ТОВ «Волинь-Кальвіс» Анатолій Понікарчук вважає, що впровадження умов Паризької кліматичної угоди для України відбуватиметься дуже болісно і непопулярно, однак з цим доведеться змиритися.

Про це він сказав у програмі «Бізнес-Бранч» 19 червня на 12 каналі.

«Сьогодні на часі дуже важливі є кліматичні проблеми: викиди СО2, викиди з викопних. Сьогодні на устах великих держав світу – Паризька кліматична угода. Україна доєднується до неї. Що це значить? До 2050 року енергетика світу має бути СО2 нейтральною, без викопних. Можете собі уявити? Шахт нема, електростанцій на вугіллі нема. Газу як такого, крім кухні, нема», – пояснює Анатолій Понікарчук.

Однак він вважає, що у той же час угода відкриває величезні перспективи для економіки, робочі місця.

«Україна має надзвичайний потенціал. Навіть на найбільш закиданих землях росте енергетична верба, на якихось запущених луках – рослинність, яка як біомаса може йти як паливо», – каже гість програми.

«Будуть вводитися податки за продукцію, яка виробляється з енергією, де є викопне СО2. Не залежно, чи це продукти харчування, чи це хімічні добрива, чи це металургійний комплекс», – наголошує керівник підприємства.

«Це буде, нас заставлять, це дуже непопулярно. Можемо зрозуміти, якщо взяти Нововолинськ, наші шахти. До 2050 року дуже недовго залишилося. Це буде болісно, бо доведеться змиритися», – додав Анатолій Понікарчук.

Довідково: Паризька угода – угода в рамках Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC) щодо регулювання заходів зі зменшення викидів діоксиду вуглецю з 2020 р. Паризька хартія має прийти на зміну Кіотському протоколу.

Текст угоди погодили на 21-й Конференції учасників UNFCCC в Парижі та прийняли консенсусом 12 грудня 2015-го.

Голова конференції Лоран Фабіус, міністр іноземних справ Франції, зазначив, що цей «амбітний і збалансований» план був «історичною поворотною точкою» у меті зменшення темпів глобального потепління.

Угода набрала чинності 4 листопада 2016 року. На відміну від Кіотського протоколу, Паризька кліматична угода передбачає, що зобов’язання зі скорочення шкідливих викидів в атмосферу беруть на себе всі держави, незалежно від ступеня їхнього економічного розвитку.

Головна ціль Паризької угоди – не допустити зростання глобальної середньої температури більше 2°C (у міру можливості – не більше 1,5°C) відносно показників доіндустріальної епохи.