9 травня на календарі. З року в рік у цей день Україна відзначала День Перемоги. Це свято й досі існує на законодавчому рівні. Щоправда, цього року лучани його не відзначатимуть. Пам’ять полеглих у Другій світовій вшанували 8 травня, як у Європі. Утім, радянська ідеологія все ще майорить на Волині. Попри те, що у Луцьку декомунізували Меморіал вічної слави, у селах неподалік міста непочатий край роботи.
Наша знімальна група бачила усі монументи. Що варто змінити – дивіться у сюжеті.
У селі Жидичин біля пам’ятника полеглим у Другій світовій бійцям лежать свіжі квіти. Їх мешканці поклали вчора, 8 травня. Односельчан, життя яких забрала війна, вшановували щорічно на День Перемоги. Цьогоріч від радянських нав’язувань і усього російського вирішили відходити.
«Нема отих святкувань, що були до цього. І сподіваємося, що на майбутнє також у календарі червоною датою буде 8 число», – каже очільниця Жидичинського старостинського округу Галина Матвіюк.
Щоправда, декомунізації потребує сам монумент. Велику вітчизняну слід змінити на Другу світову, 1941-й – на 1939-й. Бо ж війна в Україну, зокрема й на Волинь, прийшла разом із більшовиками у вересні 1939 року, коли Гітлер і Сталін поділили між собою Польщу. Змінювати написи потрібно, переконана староста.
«Оскільки ми плануємо бути європейською країною і йдемо до того стрімко, показали всьому світу, що ми є справжні європейці, то це доцільно зробити. І якщо зараз на меморіалі в Луцькій громаді розпочали, то я думаю, що найближчим часом це також буде у селах», – припускає Галина Матвіюк.
На місцях пам’яті про Другу світову війну в селах поблизу Луцька декомунізація тільки починається. Це ми з’ясували, коли особисто ними проїхалися. Ось, наприклад, пам’ятник у Заборолі вшановує жертв і комуністичного, і фашистського терору. Втім, дату на монументі таки варто змінити із 1941-го на 1939-й.
А на пам’ятнику в селі Боратин не вказані роки, проте він також потребує декомунізації. Адже на монументі йдеться про те, що мешканці села загинули в роки Великої вітчизняної, а не Другої світової війни.
Не потрібно змінювати дату й на монументі в районі Теремно. Лише напис: адже і там вшановують героїв Великої вітчизняної.
А на похованні, що на виїзді з Луцька на вулиці Львіській, слова «Вічна пам’ять невідомому солдату другої світової війни» написані від руки. На пам’ятниках – жодних підписів немає.
До дня пам’яті та примирення вирішили декомунізувати монумент у Підгайцях: там замість 1941-го з’явився 1939-й рік. Пам’ятник у Княгининку вшановує полеглих без ідеологічних написів і дат. Тут поряд із радянським солдатом – воїн УПА.
Пам’ятати тих, хто поклав своє життя у найстрашнішій війні минулого століття, безсумнівно, потрібно. Утім, вшановувати полеглих варто без ідеологічних нав’язувань радянського керівництва. Адже нині його нащадки, як і в минулому, жорстоко знищують українців.