Боротьба за головний храм Рожища – Свято-Михайлівську церкву – триває. Хоча борються люди далеко не за будівлю. Уже другий день продовжуються суперечки щодо того, у якій конфесії бути церковній громаді. Хоч на зборах прийняли рішення про вихід з Московського патріархату, його прихильники продовжують наполягати на своєму.
Людно й гамірно на подвір’ї храму було до ночі, тож чим усе завершилося – у сюжеті.
На подвір’і Свято-Михайлівської церкви у місті Рожищі на Волині сотні місцевих жителів і прихожан головного храму міста обговорюють його подальшу долю.
«Путін заявив, що він іде в Україну зачищувати від нацистів і захищати «рускоязичноє насєлєніє» і, звичайно, прихильників Московського патріархату. Я не хочу, щоб у Рожище прийшли захищати прихильників Московського патріархату, бо ми бачимо, який вони несуть «рускій мір». І всі рожищани 22 травня, на свято Миколая Чудотворця, прийшли і сказали, де вони хочуть бути. Вони хочуть бути в лоні ПЦУ», – запевнила місцева мешканка Тетяна.
На збори запросили усіх охочих висловити свою позицію. Майже тисяча людей з паспортами проголосували за перехід до ПЦУ. Прихильників Московського патріархату було значно менше і ті розійшлися. Священник Петро Іваничко обіцяв на зборах бути, але також їх проігнорував.
На другий день війна за храм продовжилася. Прихильники Московського патріархату не визнають рішення про перехід церкви до ПЦУ. Хоча в інших на руках вже є документ, який це засвідчує.
Кажуть, збори мав оголошувати священник, а не окремі представники громади. Хоча, за законом храм належить саме людям, а не священнику чи його дружині.
Щоб не чути опозиції – співають «Христос воскрєссє». Більшість же рожищан бажає чути у церкві українську мову. Тому розпочинають свою пісню, а саме – «Ще не вмерли України…»
І так тривало кілька годин. Люди не замовкали. Одні доводили, що збори незаконні і храм має лишитися під покровом Московського патріархату. До слова, того, що УПЦ МП – складова російської церкви, не заперечують. Інші ж хочуть ходити до української церкви і проти усього, що має спільні з Росією корені.
Суперечки не закінчувалися. Згодом у храмі з’явилися нікому не відомі семінаристи, а потім і мешканці далеко не Рожищенської громади. Вони приїхали підтримати сторону УПЦ МП.
Від московського впливу на українську церкву пробували відмовитися ще з часу, коли Україна здобула незалежність. Але тоді, каже голова громади, завадив отець Петро.
Розбірки лише набирали обертів. Розуміючи, що компромісу сьогодні не знайти, людям запропонували розійтися додому і вирішити конфлікт мирним шляхом. Наближалася й комендантська година.
Більшість людей дослухалися й пішли по домівках. Хоча представники обох сторін залишилися у храмі на ніч. Поки що одні й другі заявили, що чергуватимуть у церкві. Сторона Московського патріархату наразі відмовляється віддавати ключі від храму, а рожищани, які підтримуть ПЦУ, кажуть, будуть відстоювати ідею української церкви в Україні та право молитися рідною мовою.